Справа 22ц-20946\2009

Головуючий в 1 інстанції Масалітіна Н.А.

Категорія 32 (1)

Доповідач Савіна Г. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: судді Митрофанової Л.В. суддів: Савіної Г. О., Турік В.П. при секретарі: Бондаренко І.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м Кривого Рогу від 02 березня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У липні 2008 року позивач змінила позовні вимоги, пред’явивши позов до ОСОБА_3 про стягнення 34306, 77 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, до ОСОБА_4. Леонідовича про стягнення 103000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяних їй дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 29.12.2003 року по вул. Водоп’янова в м. Кривому Розі, в скоєнні якої було визнано винним ОСОБА_4, який керував автомобілем, зареєстрованим на ім’я ОСОБА_3. Внаслідок наїзду автомобіля на неї, як пішохода, їй було спричинено тілесні ушкодження і як наслідок цього - матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В позові до ОСОБА_3 про стягнення 34 306, 77 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат, пов’язаних з цим позовом, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач та її представник ставлять питання про скасування рішення в повному обсязі та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки судом не було досліджено і перевірено ряд доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, судом не було взято до уваги висновок СМЕ, згідно якого їй було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження; що внаслідок отримання в ДТП тілесних ушкоджень її визнано інвалідом 3 групи з 01.09.2006 року, у зв’язку із чим вона не працює, не має житла та засобів для існування. Безпідставно суд не взяв до уваги те, що вона не мала можливості оскаржити постанову слідчого про закриття кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4, оскільки цю постанову їй надано не було та всупереч вимогам ст. ст. 151, 152 ЦПК України суд не використав один із способів по забезпеченню її позову і не наклав арешт на транспортний засіб, який належить ОСОБА_3, яка на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України повинна відповідати за заподіяну їй матеріальну шкоду.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі просять скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 17 год. 30 хв. 29.12.2003 р. в темний час доби по вул. Водоп’янова в м. Кривому Розі, на неосвітленій ділянці якої ОСОБА_4, який керував автомобілем «ЗАЗ-1102», держ.номер 481-04 АА, який зареєстровано за ОСОБА_8, допустив наїзд на пішохода - позивача, яка рухалася в попутному напрямку правого краю проїжджої частини дороги, внаслідок чого останній було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознаками тривалого розладу здоров’я. Раніше виставлений діагноз закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку не підтвердився.

Постановою слідчого СВ Довгинцівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 10 квітня 2006 року провадження по кримінальній справі по факту ДТП у відношенні ОСОБА_4 закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

На підставі висновку автотехнічної експертизи, згідно якої водій ОСОБА_4 порушив п.12.2 ПДР, що з технічної точки зору не знаходиться в причинному зв’язку з наїздом на пішохода ОСОБА_7, постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.02.2004 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності і піддано штрафу на користь держави. В діях ОСОБА_1 встановлено невідповідність пунктам 4.1, 4.4, 4.15 ПДР, які предписують, що пішоходи повинні рухатися по тротуарам і пішохідним доріжкам, тримаючись правої сторони; в темний час доби і в умовах недостатньої видимості повинні прийняти заходи до того, щоб чітко виділити себе на проїжджій частині; забороняється пішоходам виходити на проїжджу частину не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху. Задовольняючи частково позов позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд обгрунтовано при визначенні його розміру, виходив з того, що невиконання позивачем зазначених пунктів ПДР з технічної точки зору знаходилося в причинному зв’язку з ДТП та його наслідками. Розмір моральної шкоди в 10000грн. визначено судом із урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного. Суду України від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що спростовує посилання позивача на те, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не врахував характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілої, ступеня вини відповідача тощо.

Згідно ксерокопії довідки висновком МСЕК від 23.06.2004 р. позивачу з 23.06.2004 р. встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності - загальне захворювання. Інвалідність встановлено на строк до 01.07.2005 р. (а.с. 17). Доказів про те, що інвалідність подовжено черговими переоглядами до дня розгляду справи по суті, як і про те, що інвалідність є результатом отриманих тілесних ушкоджень в ДТП, позивачем суду не надано. Відмовляючи ОСОБА_1 в позові в частині відшкодування матеріальної шкоди, пред’явленого до власника транспортного засобу ОСОБА_3, судом першої інстанції у відповідності до положень ст. ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України, роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. зі змінами внесеними постановами від 08.07.1997р. № 7; від 30.09.1994р. № 11; від 25.05.1998р. № 15; від 24.10.2003р. № 9 п.2 р.1, обгрунтовано зробив висновок про т?, що в момент ДТП володільцем транспортного засобу був водій ОСОБА_4, який керував транспортним засобом на правовій основі - згідно запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, тому в даному випадку власник транспортного засобу ОСОБА_3 не є суб’єктом відповідальності за матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м Кривого Рогу від 02 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.