Справа № 22ц - 5565/09     Головуючий в 1 інстанції - Бондаренко В.М.

Категорія -    57     Доповідач   - Кочкова Н.О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

30 вересня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого   - судді Костюченко Н.Є.

суддів     -   Кочкової Н.О., Григорченко Е.І.

при секретарі  -  Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про скасування рішення комісії по розслідуванню нещасного випадку та акту про нещасний випадок на виробництві, не пов'язаний з виробництвом, про зобов'язання скласти акт нещасного випадку за формою Н-1, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2008 року у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції було встановлено і не заперечувалось сторонами, що 20 листопада 2007 року ОСОБА_1 був прийнятий учнем гірника підземного на ВСП «Шахта імені М.І. Сташкова ВАТ "Павлоградвугілля". 22 листопада 2007 року при проходженні навчання на підприємстві з ОСОБА_1 трапився приступ хвороби (він знепритомнів, тіло тремтіло, з рота ішла піна), у зв'язку із чим він знаходився на стаціонарному лікуванні. Рішенням ЛКК від 28 листопада 2007 року він направлений на обстеження до обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова з діагнозом судорожний синдром неясного генезу, а 30 листопада 2007 року рішенням ЛКК № 934 Першотравенської міської лікарні встановлений діагноз «ВСД, судомний синдром і рекомендовано робота на поверхні згідно із освітою та професією, заборонено підземні роботи, тяжка фізична

 праця, вимішене становище тіла, роботи на висоті, біля вогню, механізмів, що рухаються (а.с.14).

17 грудня 2007 року на підставі вказаного висновку ЛКК та згідно із поданою ОСОБА_1 заявою видано розпорядження директора шахти про переведення з посади учня гірника підземного на посаду електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту обладнання на поверхні шахти (а.с.5-9, 26).

28 березня 2008 року ОСОБА_1 виконував роботу за нарядом: завантаження-розвантаження та установка опор освітлювання. О 9 годині 20 хвилин, при виконанні робіт по встановленню опор освітлення, підходячи до ями під опору № 4, ОСОБА_1 знепритомнів, упав на спину, у нього почали трястись у судомах руки, ноги і голова, у зв'язку із чим він отримав важку черепно-мозкову травму, забій головного мозку 2 ступеня, стан після видалення субдурального крововиливу, глибокий правосторонній геміпарез, моторну афазію, післяопераційний дефект правої тем'яної кістки, дисцикуляторна енцефалопатія змішаного генезу з епісиндромом, останній епінапад 28 березня 2008 року (а.с. 16).

Розпорядженням відповідача № 609 від 28 березня 2008 року була створена комісія по розслідуванню обставин і причин нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 (а.с.10, 11). Згідно із актом спеціального розслідування від 12 червня 2008 року (а.с.15-21) комісія прийшла до висновку, що випадок раптового погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 не вважається пов'язаним з виробництвом, підлягає обліку і складанню акт форми НПВ. 26 червня 2008 року Перший заступник начальника територіального управління Держгірпромнагляду затвердив акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом (а.с.23-24, 62-64). Відповідно до висновку МСЕК від 23 липня 2007 року ОСОБА_1 первинно встановлена 1 група інвалідності по загальному захворюванню (а.с.31).

Згідно із ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок - це обмежена у часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд правильно виходив із того, що вказаний нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, оскільки раптове погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 не пов'язано із виконанням трудових обов'язків.

Відповідно до п.17 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 року "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" -«Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків (посадових) обов'язків ... визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих

 факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії».

Із висновку експертної комісії науково-дослідного інституту медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості м. Донецька № 20 від 27 травня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 мав право працювати електрослюсарем на поверхні, робота, яку він виконував за нарядом, не могла призвести до погіршення здоров'я, між раптовим погіршенням здоров'я і діями виробничих факторів відсутній причинний зв'язок (а.с.55-59).

Із врахуванням всіх вищезазначених обставин суд правомірно відмовив позивачу у позові, а посилання в апеляційній сказі на те, що позивач був належним чином допущений до роботи, не порушував вимог про охорону праці та правила безпеки, до початку роботи не мав тілесних ушкоджень - не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують вищезазначені докази. У судовому засіданні апеляційного суду мати ОСОБА_1 -ОСОБА_3, яка представляла інтереси позивача на підставі довіреності від 23 жовтня 2008 року (а.с.41) не заперечувала наявність епілептичних припадків у сина і раніше, до 28 березня 2008 року.

Не являється підставою для скасування рішення суду і наявність окремої думки головного технічного інспектора обласного об'єднання НПГУ Західного Донбасу Петрівника О.П. про те, що він не згодний із актом спеціального розслідування комісії по розслідуванню обставин і причин нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 від 12 червня 2008 року і вважає вказаний нещасний випадок пов'язаним з виробйицтвом з посиланням на п.14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків від 25 серпня 2004 року, оскільки у вказаному пункті йдеться про нещасний випадок, а з ОСОБА_1 сталось раптове погіршення здоров'я.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обгрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ВІДХИЛИТИ.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від  16 липня 2009 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.