АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-2144 2009 р. Головуючий по 1 інстанції
№
Категорія: № 7 Черненко В.О.
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Макарчук Н.С.
з участю прокурора
адвокатів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Городищенської міської ради м. Городище Черкаської області, за участі у справі третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку,
встановила:
10.04.2009 р. ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Городищенської міської ради м. Городище Черкаської області, за участі у справі третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що з 1996 р. по 13.04.2006 р. вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_6
28.11.2001 р., в період шлюбу, вони, спільно з чоловіком, придбали житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, площею 0,29 га.
16.07.2008 p., рішенням Городищенського районного суду будинок між ними було поділено у співвідношенні 1/2 до 1/2 частини без вирішення питання про користування земельною ділянкою. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області рішення суду про поділ майна залишено без змін.
В добровільному порядку вирішити питання про користування земельною ділянкою не представляється можливим, оскільки у квітні 2006р. її колишній чоловік -ОСОБА_6, передав всю земельну ділянку у користування своєму батькові -ОСОБА_5, без її згоди.
На той час вона не стала приймати ніяких мір щодо повернення землі, тому що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обіцяли повернути її. Минув час, але спір так і не вирішено.
21.03.2006 p., рішенням Городищенської міської ради за № 28-94 «Про передачу у власність, оренду, припинення права користування в межах м. Городище та надання погодження про передачу у власність, оренду і припинення права користування земельними ділянками громадян за межами м. Городище», було передано у власність земельну ділянку, розміром 0,20 га по АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, у зв'язку з відмовою від неї її колишнього чоловіка - ОСОБА_6
З даним рішенням вона не згідна, оскільки перебуваючи у шлюбі, користувалася земельною ділянкою спільно з чоловіком, тому вважає, що рішенням міської ради, порушено вимоги ст. 120 ЗК України, в частині того, що порушено її право, як співвласника будинку та земельної ділянки.
Вважає незаконним рішення № 28-94 від 21.02.2006 р. і по тій причині, що сесією міської ради порушено порядок надання у приватну власність земельної ділянки особі, яка нею ніколи не користувалася, як зазначено у ст. ст. 81,116 ЗК України, будинок залишено взагалі без земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Тому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 та частину ділянки, яка необхідна для його обслуговування; скасувати рішення Городищенської міської ради за № 28-94 від 21.02.2006 р. в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_6 щодо передачі в користування земельної ділянки, розміром 0,20 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_5
В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги. Просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки, на якій розміщений будинок, по АДРЕСА_1 та частину ділянки, яка необхідна для його обслуговування та частину ділянки орної землі, яка знаходиться біля вищевказаного домоволодіння, скасувати рішення Городищенської міської ради за № 28-94 від 21.02.2006 р. в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_6 щодо передачі в користування земельної ділянки, розміром 0,20 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_5
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2009 року позовну заяву задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини земельної ділянки розміром 0,0812 га, розташованої по АДРЕСА_1, яка зайнята житловим будинком з надвірними спорудами та необхідна для їх обслуговування. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм процесуального права, скасувати та передати справу на новий судовий розгляд до цього ж суду в іншому його складі.
При цьому вказала, що справу було розглянуто без участі в ній однієї із зацікавлених осіб, а саме виконкому Городищенської міської ради, за рішенням якої від 28.12.2001 р. за № 562 було закріплено за їхнім домоволодінням земельну ділянку площею 0,29 га.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.
При цьому зазначив, що оскаржуваним рішенням суд фактично розділив земельну ділянку між позивачкою та ОСОБА_6, хоча останній не просив про поділ і не був залучений до участі у справі в якості відповідача. Наведене є порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства і призвело до неправильного вирішення спору.
Крім того, в рішенні суду зазначено, що за позивачкою визнається право власності на земельну ділянку, яка зайнята житловим будинком з надвірними спорудами та необхідна для їх обслуговування, хоча позивачці належить не весь не весь будинок, а лише 1/2 його частина.
Судова колегія заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_5, представника Городищенської міської ради ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, судова колегія вважає за необхідне їх частково задовольнити.
Задовольняючи частково позовні вимоги районний суд виходив з того, що спірна земельна ділянка розміром 0,20 га, яка знаходиться біля домоволодіння АДРЕСА_1 перейшла за договором купівлі-продажу до сім'ї ОСОБА_6 не на праві приватної власності, а на праві користування, тому ОСОБА_6, як користувач на підставі ст. ст. 141, 142 ЗК України мав право відмовитися від права користування земельною ділянкою, подавши до органу місцевого самоврядування відповідну заяву, з наведених підстав дійшов висновку, що в даній частині позовні вимоги позивачки не підлягають до задоволення. Крім того, так як постановою Городищенського районного суду від 22.03.2007 р. ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Городищенської міської ради № 28-94 від 21.03.2006 р., тому вимоги позивачки в частині скасування вказаного рішення, також, не підлягає до задоволення. Оскільки рішенням суду від 16.07.2008 р. проведено розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у співвідношенні 1/2 до 1/2 частини, тому суд дійшов висновку, що за позивачкою потрібно визнати право власності на 1/2 частини земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком з надвірними спорудами та необхідна для їх обслуговування.
Судова колегія вважає, що суд дійшов зазначених висновків із порушенням норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до положень статей 2, 3, 124, 152 ЗК захист прав суб'єктів земельних відносин: громадян, юридичних осіб на земельні ділянки органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади здійснюється шляхом визнання прав, визнання угод недійсними, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Спір у справі, що розглядається, стосується визнання права власності на земельну ділянку на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1, співвласниками якого у рівних частках являються ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та рішення Городищенської міської ради за № 28-94 від 21.03.2006 р. в частині передачі прилеглої до даного домоволодіння земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_5
Разом із тим судом визначено процесуальне положення Городищенської міської ради, рішення якої оскаржується, як відповідача, ОСОБА_6, який є співвласником з позивачкою домоволодіння, яке розташоване на спірній земельній ділянці, яка надана йому в користування - третьої особи, ОСОБА_5 - особи, якій за оскаржуваним рішенням надана у власність земельна ділянка, також, як третьої особи.
При визначенні процесуального положення сторін та ухваленні рішення судом не з'ясовано належним чином зміст і характер правовідносин, що виникли, і не враховано, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у цивільному процесі, сторонами в якому є особи (позивачі, відповідачі), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення судом (ст. 30 ЦПК).
Визначивши третіми особами ОСОБА_6 і ОСОБА_5, суд не врахував, що вирішення спору впливає на їхні права та обов'язки, так як ОСОБА_6, як зазначалось, є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1, яке розміщене на спірній земельній ділянці, яка надана саме йому в користування, а ОСОБА_5 власником іншої спірної земельної ділянки площею 0,20 га.
Крім того, оскаржуваним рішенням суд визнав за позивачкою право власності на частину земельної ділянки, в той час коли спірна земельна ділянка, згідно до наявних у матеріалах справи доказів, не перебувала у власності співвласників домоволодіння АДРЕСА_1, а фактично у відповідності до рішення Виконкому Городищенської міської ради № 562 від 28.12.2001 р. була надана лише в користування ОСОБА_6
Разом з тим, за відсутності згоди сторін щодо визначення "частини" земельної ділянки, право на яку перейшло за відповідної правової підстави, спір може бути вирішений у судовому порядку. Суду при вирішенні спору слід враховувати і те, що відповідна частина земельної ділянки може бути визначена експертним шляхом (за допомогою проведення технічної експертизи) на підставі чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо. На підставі рішення суду мають бути виготовлені документи, що посвідчують право на земельну ділянки в порядку, визначеному ст. 56 Закону України "Про землеустрій".
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, не залучив до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_5, що відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону, які регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2009 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Городищенського районного суду Черкаської області в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.