Справа №22-2285 Головуючий у 1-й інстанції -Кравців В.І.
Категорія справи - 19 Доповідач в апел. Інстанції - Бермес І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
при секретарі: Балюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ КБ «Приват Банк» на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 квітня 2009 року у справі за заявою ЗАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 квітня 2009 р. відмовлено ЗАТ КБ «Приват Банк» у прийнятті заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу за кредитним договором.
Дану ухвалу оскаржив ЗАТ КБ «Приват Банк».
В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що з наданих суду матеріалів про видачу судового наказу на підставі правочину вчиненому у письмовій формі не вбачається спору про право. Обов»язок боржника щодо сплати кредитної заборгованості та право кредиторів на відповідну вимогу до боржника передбачено письмовим правочином та нормами законодавства, ніяких заяв чи заперечень від боржника щодо наявності спору про право також не надходило. Відмова суду у прийнятті заяви про видачу судового наказу на підставі п. 2 ст. 100 ЦПК України є наслідком неправильного тлумачення і застосування цієї норми закону. У заяві та доданих документах відомостей, що свідчили б про оспорювання боржником підстав, розміру вимоги чи відсутність відповідно права - відсутні, а отже наявність спору про право не вбачається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, оскільки боржник не виконав належним чином зобов»язання за кредитним договором, вказавши при цьому кінцевий термін повернення кредиту боржником -31.01.2010р.
Відповідно до ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Апелянт покликається на те, що обов»язок боржника щодо сплати кредитної заборгованості та право кредиторів на відповідну вимогу до боржника передбачено письмовим правочином та нормами законодавства, ніяких заяв чи заперечень від боржника щодо наявності спору про право також не надходило.
Однак із зазначеним погодитись не можна, оскільки заявник повинен надати оригінал документа про безспірність його вимог або нотаріально посвідчену його копію, де була б зафіксована згода боржника.
Із матеріалів справи вбачається, що такої згоди заявником не представлено, про що і зазначає апелянт.
Із кредитно-заставного договору «Подієве» та договору поруки вбачається, що кінцевий термін погашення кредиту - 31.01.2010 р. і на час звернення заявника до суду строк дії договору між заявником та боржником не закінчився.
Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимога представлена до поручителів щодо забезпечення зобов»язання, залишена без задоволення, що свідчить спір про право.
Отже, суд відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу вірно виходив з того, що це спір про право, оскільки заявник ставить вимогу про повернення всієї суми кредиту, кінцевий термін якого - 31.01.2010 p., хоча заявником фактично ставиться питання про дострокове розірвання договору, а це вказує на спір про право.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ч.2 п.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 312, ч. 1 п. 4 ст. 314, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приват Банк»відхилити.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 квітня 2009 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.