РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Сіротюка В.Г.
Суддів Кірюхіної М.А.
Адаменко О.Г.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 березня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
29 липня 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню дочку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є її чоловіком і батьком дітей. В даний час він проживає окремо і добровільно регулярної матеріальної допомоги на їх утримання не надає.
Ухвалою Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 березня 2010 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів в частині стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі ј частки від заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.02.2010 року до досягнення дитиною повноліття.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позову про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно, починаючи з моменту пред’явлення позову - 29 липня 2008 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, позивач зазначає, що суд, встановлюючи розмір аліментів у частці від заробітку відповідача, не врахував вимоги ст. 191 Сімейного кодексу України, згідно з якою аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред’явлення позову, у даному випадку - з 29.07.2008 року.
Крім того, позов було заявлено про стягнення аліментів на дитину в твердій грошовій сумі, але суд стягнув їх у частці від заробітку відповідача, не врахувавши при цьому, що ОСОБА_6 є приватним підприємцем, який здійснює адвокатську діяльність, і має нерегулярний, мінливий дохід. Саме це, відповідно до вимог ст. 184 Сімейного кодексу України, є підставою для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
У письмових запереченнях відповідач ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1 вересня 2000 року. 31.07.2002 року у них народився син ОСОБА_9. З квітня 2008 року подружжя припинили сімейні стосунки і стали проживати окремо. Згоди між ними щодо місця проживання дитини досягнуто не було. Дитина по черзі проживала то з матір’ю, то з батьком. Під час перебування дитини у батька він її утримував у необхідному обсязі. Крім того ОСОБА_6 приймав участь в утриманні дитини під час її проживання з матір’ю, надаючи ОСОБА_5 грошові суми і купляючи сину необхідні речі. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини з батьком. З 26 лютого 2010 року дитина проживає з матір’ю. Проте, згоди між батьками щодо способу участі батька в утриманні сина, який постійно проживає з матір’ю, не досягнуто.
Виходячи з цього, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання дитини починаючи з 26 лютого 2010 року.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про можливість встановлення аліментів у частці від доходу відповідача, оскільки він зроблений без урахування обставин справи і з порушенням норм матеріального права.
Так, частиною 3 ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1. стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2. стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3. наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4. інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 ст. 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 є працездатним, крім неповнолітнього сина ОСОБА_9 інших утриманців не має, зареєстрований як приватний підприємець, що здійснює адвокатську діяльність. Відповідно до звітів, поданих ним до державної податкової інспекції як суб’єктом малого підприємництва – фізичною особою – платником єдиного податку, його прибуток у 2008 році склав: за 1 квартал - 14075 грн., за 2 квартал - 14285 грн., за 3 квартал - 9400 грн.
Крім того, з пояснень ОСОБА_6 вбачається, що він отримує пенсію за вислугу років, розмір якої складає 1090 грн. на місяць.
Отже, більшу частину доходів відповідача складає його дохід від підприємницької діяльності. Цей вид доходу є мінливим і визначається у конкретній сумі лише за квартал, а не за місяць.
За таких обставин доцільним у даному випадку буде визначення розміру аліментів не у частці від доходу відповідача, а у твердій грошовій сумі.
З урахуванням фактичного сукупного доходу відповідача за три квартали 2008 року колегія вважає, що розмір аліментів може бути встановлений в сумі 1000 грн. щомісячно відповідно до позовних вимог.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів з ј частки заробітку (доходу) відповідача на тверду грошову суму - 1000 грн. щомісячно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктами 3,4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 березня 2010 року змінити в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 26.02.2010 року до досягнення дитиною повноліття, встановивши його щомісячно в сумі 1000 грн. замість ј частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 березня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді: Сіротюк В.Г. Кірюхіна М.А. Адаменко О.Г.