УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц -1855/2009

Головуючий суддя у 1-й інстанції - Фарін Н.Ю.

Категорія - 26

Доповідач - Гоков П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14 липня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

Суддів: Повєткіна, В.В. Токова П.В.

При секретарі: Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області (далі - Фонд) про стягнення страхової виплати. У розмірі 16236 грн.83 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що з 1979 по 2005 рік він перебував у трудових відносинах із підприємствами вуглевидобувної промисловості. 29.09.2005 року позивач був звільнений з посади машиніста гірничих виймальних машин філії ВАТ «Павлоградвугілля» за станом здоров’я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч.5 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку, а також згідно п.4.1.4 постанови Правління ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 83 від 22.12.2005 року -страхову виплату у розмірі її середньомісячного заробітку.

Згідно з постанови Фонду від 20.04.2004 року середній заробіток позивача складає 3163, 02 грн. З дня звільнення до дня призначення страхових виплат період часу складав 5 місяців 4 дня. Таким чином ВВД ФСС НВ та ПЗ України в м. Тернівці повинен був сплатити ОСОБА_4 йому 16236, 83 грн. Добровільно сплатити вказані грошові кошти відповідач відмовився, а тому позивач звернувся до суду з проханням стягнути на його користь з ВВД ФСС НВ та ПЗ України в м. Тернівці вказану суму.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 78, 79-81).

В апеляційній скарзі позивач з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з ВВД ФСС НВ та ПЗ України в м. Тернівці на його користь страхову виплату в розмірі 16236, 83 грн. (а.с. 86-87).

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в довідці МСЕК від 13 березня 2006 року відсутня рекомендація стосовно надання ОСОБА_3 іншої більш легкої праці, тому адміністрація підприємства не була зобов’язана надати таку роботу (з урахуванням того, що позивачем інших медичних документів з відповідними рекомендаціями також не було надано).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до адміністрації з проханням про надання йому відповідної - більш легкої - праці.

Своє звільнення з підприємства на підставі ст..40 ч.2 КЗпП України він не оскаржив до теперішнього часу.

Окрім того, суд врахував те, що ОСОБА_3 значний проміжок часу безпосередньо перед звільненням з роботи перебував на лікарняному і отримав відповідну оплату за рахунок соцстрахових коштів.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необгрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.