Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 -2594/2010р.                                        Головуючий І інстанції: Кореняк  В.К. Категорія: 26                                                                           Доповідач: Чорнобривець О.С.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2010 року       колегія суддів    судової палати в цивільних справах апеляційного  суду     Кіровоградської   в складі:

                                       головуючого судді  -   Белінської І.М.,

                                       суддів –                        Чорнобривець О.С.,

                                                                             Гайсюка О.В.

                                      при секретареві –         Чернезі М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 березня 2010 року, -

                                                       ВСТАНОВИЛА:

    У січня 2010 року ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» /далі – ДП Схід ГЗК/, третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді  про відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що 7 років 3 місяці працювала на Інгульській шахті ДП Схід ГЗК на посаді гідрогеолога. Працюючи в шкідливих умовах отримала захворювання,  які визнанні професійними і їй встановлено третю групу інвалідності і 60% втрати працездатності відповідно до акту МСЕК від 28 жовтня 2009 року.

    Також посилається на те, що через професійні захворювання і втрату працездатності вона переживає глибокі душевні страждання, які пов’язанні з постійним головним болем, вимушеністю постійно лікуватись, з урахуванням характеру захворювання не має надії на видужування.  Тому  вважає, що їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в 80 000 грн. та просила її стягнути з відповідача на свою користь.

  Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 березня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з ДП Схід ГЗК на користь позивачки 12 000 грн.

 В апеляційній скарзі відповідач, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки позивачка звернулася до суду з вимогами відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням, а не порушенням її  

прав в сфері трудових відносин. Також зазначає, що при покладенні відповідальності на роботодавця, суд порушив вимоги статті 237-1 КЗпП України, зокрема, не встановлено фактів порушення відповідачем прав позивача, неналежного виконання відповідачем обов’язків, щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці позивачки, хоча наявність шкідливих умов праці є звичайним явищем.

    Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

    Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

   Матеріалами справи підтверджується, що позивачка працювала в умовах впливу шкідливих факторів на шахті Інгульська ДП Схід ГЗК /а.с.4 -6/.

   Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

   В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, не виплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок  по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

  Висновком МСЕК від 28 жовтня 2009 року позивачці встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності безтерміново.

 Суд дійшов правильного висновку, що позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в перенесенні нею моральних страждань у зв’язку з ушкодженням здоров’я. Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України покладається на роботодавця. Розмір моральної шкоди судом визначено з урахуванням стану здоров’я позивачки, 60 % втрати працездатності, наявності в неї тяжкого захворювання та необхідності постійного лікування, порушення нормальних життєвих зв’язків через погіршення стану здоров’я, виходячи  із засад виваженості, розумності та справедливості. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

  Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. Підстав для зміни або скасуванню рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

  Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,  -

                                            УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

 Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 березня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 Головуюча суддя:

Судді: