РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
Суддів Дяченко Л.О., Макарчук Л.В.
При секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, СМБРТІ, третя особа приватний нотаріус Ширшова Т.М. про визнання недійсним договору купівлі – продажу, зобов’язання до певних дії, стягненню моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_9 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
1.06.2009р. ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, СМБРТІ, третя особа приватний нотаріус Ширшова Т.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 10.03.2009р., стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди в розмірі 1700грн. та судових витрат.
22.12.2009р. ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги, доповнив їх вимогою анулювати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що відповідно свідоцтва про право на жиле приміщення від 31.10.1994р. ОСОБА_5 та ОСОБА_10 – її чоловіку, - належало на праві приватної власності в рівних частках квартира АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.
Вона є спадкоємицею за законом після померлого чоловіка, а його донька від першого шлюбу ОСОБА_7 - за заповітом, у встановлений законом строк вони звернулись до державної нотаріальної контори для прийняття спадщини.
Згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_5 належить 1\2 частина спірної квартири на підставі права приватної власності в порядку приватизації та 1\8 частина квартири - у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_10, а всього 5\8 частини квартири.
ОСОБА_7 належить 3\8 частини квартири на підставі спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_10
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополі від 14.12.2005р. за позовом ОСОБА_7 до неї про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на Ѕ частку квартири, припинення права власності на частку квартири, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права на обов’язкову частку в спадщині, усунення перешкод у користуванні квартирою і вселенні, припинення права власності на частку квартири її право власності на ці частини квартири було припинено, визнано право власності за відповідачкою ОСОБА_7, яка 10.03.2009р продала цю квартиру своєму сожителю ОСОБА_6, чим порушила її права та заподіяла моральні страждання.
Але рішенням Апеляційного суду АРК від 16.03.2009р. рішення першої інстанції було скасоване, та ухвалене нове рішення, яким як ОСОБА_5 так і ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог було відмовлено, тобто стороні повернуто у первинний стан.
Таким чином наполягала на тому, що договір купівлі-продажу квартири є фіктивній.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 27 січня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 – відмовлено у повному обсязі.
В апеляційної скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом необґрунтовано зроблено вивід про те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вин є сожитель ОСОБА_7, проживав з нею за одній адресою, за якої отримував викликі до суду, був обізнаний про розгляд справі щодо спірної квартири, тобто висновки суду не відповідають фактичним обставинам справі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем та позивачем обрано не той спосіб захисту свого права власника.
Але з такими висновками суду колегія суддів погодиться не може.
Згідно ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з рішення суду та матеріалів справи, 10.03.2009р. ОСОБА_7 продала ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, яка належала її на праві власності на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 14.12.2005р.
Це рішення Апеляційним судом АРК 16.03.2009р. було скасоване.
ОСОБА_6, як свідчать матеріали справи: відповідь Симферопольського РВ ГУ МВС України АРК від 04.11.09р. про спільне проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за одній адресою/ а.с. 82 / , повідомлення про отримання виклику до суду, який відправлялось цим особам на одну адресу, показання свідків, є сожителем ОСОБА_7
Виходячи з наведеного вище, висновки суду відносно ОСОБА_6 як добросовісного набувача спірної квартири не відповідають обставинам справи, ці обставини, які суд вважав встановленими та які мають значення для справи, не доведені.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню с ухваленням нового рішення.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змістом ст.ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ/ майно /, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; це право є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі ст. 215 ч. 3 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним/ оспорюваний правочин /.
Відповідно ст. 216 ЦК України недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду та як вказано вище, рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 14.12.2005р. за ОСОБА_7 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Це рішення було ухвалене у відсутність ОСОБА_5, яка дізнавшись про це рішення, оскаржила його в апеляційному порядку та справу було призначено до розгляду в Апеляційному суді АРК на 16.03.2009р.
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були обізнані про це, але, незважаючи на цю обставину, 10.03.2009р. уклали договір купівлі-продажу спірної квартири.
Тобто, договір купівлі-продажу було укладено відносно квартири, судовій спір про яку ще було вирішено по суті.
За таких обставин, враховуючи ту обставину, що рішення, яким було визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1, скасовано рішенням Апеляційного суду АРК, та останне набрало законної сили, договір купівлі-продажу спірної квартири фактично укладено з метою, не передбаченої законом, тобто з метою неможливості виконання судового рішення та неможливості виконання ОСОБА_5 своїх прав власника, такій договір не можна визнати дійсним.
Виходячи з наведеного позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково: в частині визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним.
У решті частини позовних вимог слід відмовити за відсутністю правових підстав.
Відповідно статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Кримського Республіканського підприємства Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, третя особа приватний нотаріус Ширшова Т.М. про визнання недійсним договору купівлі – продажу, стягнення моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10.03.2009р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Стягнути порівну з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн. 50 (п’ятдесят)коп.
Стягнути порівну з ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов’язані із сповіщенням відповідачів через засоби масової інформації, у розмірі 1214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 95 (дев’яносто п’ять) копійок.
У задоволенні решті частини позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді: