Україна
Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 –-2584/ 2010р Головуючий у 1 інстанції: Кореняк В. К. Категорія: 32 Суддя-доповідач: Савченко С.О.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
15 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого – Полежая В. Д.
Суддів - Спірідонової Л.С., Савченко С.О.
При секретарі: Пітель Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2010р, -
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що він більше 29 років пропрацював на різних посадах Інгульської шахти державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.
06 жовтня 2009 року інститутом промислової медицини йому встановлено діагноз з професійним захворюванням, а 02 грудня 2009 року висновком МСЕК була встановлена 60 –а відсоткова втрата професійної працездатності та 3-я група інвалідності як наслідок професійного захворювання.
Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 17 листопада 2009 року підтверджується винність відповідача в виникненні професійного захворювання. Моральну шкоду оцінює в 80000 грн. і цю суму просив стягнути на його користь з державного підприємства та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді порівну.
Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 24 березня 2009 року позов задоволено частково. З державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача стягнуто 12 000 грн. моральної шкоди. В позові до Фонду соціального страхування відмовлено.
В апеляційній скарзі гірничо - збагачувальний комбінат просив рішення суду скасувати та винести нове рішення з відмовою в позові через порушення матеріального та процесуального права, зокрема посилавсь на відсутність вини підприємства в виникненні захворювання.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача свої вимоги підтримала.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає .
Колегія суддів вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин справи щодо наявності вини підприємства в професійному захворюванні ОСОБА_2, а відповідно і до спричинення йому моральної шкоди .
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 дійсно тривалий час працював на шахті відповідача на підземних роботах і причиною професійного захворювання є важка фізична праця, несприятливий мікроклімат, виробнича вібрація з перевищенням ПДР(п.16 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12 листопада 2009 року,( а.с. 4-5), медичною установою захворювання ОСОБА_2 визнано професійним, а висновком МСЕК підтверджується втрата позивачем 60 відсотків професійної працездатності безстроково та третя група інвалідності як результат професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно роз'яснень, даних у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами, відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Виходячи з матеріалів справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 отримав професійне захворювання внаслідок негативних виробничих факторів при виконанні ним трудових обов'язків. Сам факт наявності професійного захворювання, втрата працездатності на 60 відсотків та інвалідність свідчать про моральні страждання позивача, втрату ним нормальних життєвих зв'язків та необхідність затрати ним додаткових зусиль для організації свого життя, а оскільки роботодавцем позивача є відповідач, він і повинен відшкодовувати позивачу моральну шкоду.
Рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді