Справа № 22ц- 7191 2010 рік Головуючий в 1 інстанції Ульяніч І.В.
Категорія 5 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Прокопчук Л.М., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2- ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Пролетарської районної в м. Донецьку ради, ОСОБА_4, треті особи: Регіональна товарна біржа «Восток», ОСОБА_2, про визнання біржової угоди дійсною та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Пролетарської районної в м. Донецьку ради, треті особи: Регіональна товарна біржа «Восток», комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» ( далі КП БТІ м. Донецька), ОСОБА_6, ОСОБА_7, - про визнання недійсним біржового контракту та визнання права власності, -
в с т а н о в и в :
В травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дійсною біржової угоди про купівлю-продаж житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеної 17 липня 2003 року між ним та ОСОБА_8, в інтересах якого діяла ОСОБА_2, і визнання за ним , ОСОБА_1, права власності на вказаний будинок.
ОСОБА_4 в серпні 2009 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Пролетарської районної в м. Донецьку ради, про визнання недійсним біржового контракту від 17 липня 2003 року, за яким її чоловік ОСОБА_8 продав ОСОБА_1 належний їм на праві спільної сумісної власності будинок, розташований за адресою: м. Донецьк, 31, вул. Марселя Кашена, та визнання за нею права власності на це майно.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_1 до виконкому Пролетарської районної в м. Донецьку ради, ОСОБА_4, треті особи : Регіональна товарна біржа «Восток», ОСОБА_2, про визнання біржової угоди дійсною та визнання права власності відмовлено. Задоволений зустрічний позов ОСОБА_4. Визнана недійсною угода – біржовий контракт від 17 липня 2003 року № 22-Н купівлі-продажу будинку за адресою : АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_3 на Ѕ частку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та на Ѕ частину належну їй як дружині у спільній сумісній власності подружжя. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнутий судовий збір в розмірі 805,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 252 грн..
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та відмову в задоволенні вимог ОСОБА_4. При цьому апелянт посилався на те, що в судовому засіданні встановлені обставини, які підтверджують, що будинок проданий за згодою ОСОБА_4, але суд не дав їм оцінки. ОСОБА_4 знала про продаж будинку ще в 2004 році, тобто пропустила строк позовної давності, причину цього в суді не пояснила. Суд не врахував, що чоловік ОСОБА_4 мав право на продаж належної йому Ѕ частки будинку, органами міліції встановлений факт отримання ним за продаж будинку грошей в сумі 4000 доларів США, будинок був звільнений власниками, які знялись з реєстрації в будинку, не сплачували комунальні послуги за будинок і вивезли свої речі, тобто договір купівлі-продажу повністю виконаний.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2- ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили залишити рішення суду без змін, як законне і обґрунтоване.
Інші учасники процесу в судове засіданні не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що біржова угода купівлі-продажу житлового будинку не відповідає вимогам законодавства: не було нотаріального посвідчення угоди, відсутня згода дружини ОСОБА_8 на укладення угоди купівлі-продажу, відсутнє підтвердження виконання ОСОБА_1 умов угоди про сплату вартості будинку, відсутня державна реєстрація біржового контракту.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8, який з 18 серпня 1973 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 1995 року, був власником будинку АДРЕСА_4
17 липня 2003 року регіональною товарною біржею «Восток» укладений біржовий контракт (договір купівлі-продажу), за яким ОСОБА_9, від імені якого на підставі довіреності від 16 липня 2003 року діяла ОСОБА_2, продав, а ОСОБА_1 придбав жилий будинок з побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 за 10000 грн., які покупець зобов’язався оплатити протягом 10 календарних днів с моменту реєстрації договору.
10 квітня 2007 року ОСОБА_8 помер і після його смерті спадщину прийняла шляхом подання заяви до нотаріальної контори ОСОБА_4, а діти ОСОБА_6 та ОСОБА_10 відмовились від спадкового майна на користь ОСОБА_4.
Суд також встановив, що позивач ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірний будинок на підставі рішення Пролетарського районного суду від 25 вересня 2008 року, яке було скасоване у зв’язку з нововиявленими обставинами ухвалою цього ж суду від 4 серпня 2009 року.
Ці обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України , в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Статтею 23 КпШС України, який діяв на час укладення біржової угоди, передбачено, що майном, нажитим за час шлюбу подружжя розпоряджається за спільною згодою. Для укладення угод про відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов’язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 та задоволення позову ОСОБА_8, суд першої інстанції правильно виходив з того, що угода купівлі-продажу будинку, укладена між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, не відповідала діючому законодавству, оскільки потребувала обов’язкового нотаріального посвідчення та письмової згоди на укладення угоди дружини ОСОБА_8 - ОСОБА_4.
При цьому суд також врахував, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів повного виконання угоди, а саме доказів отримання продавцем грошей за проданий будинок; відсутність державної реєстрації біржового контракту.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані докази, яким дав належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги про те, що будинок проданий за згодою ОСОБА_4 і що за продаж будинку продавець отримав гроші в сумі 4000 доларів США, не є обгрунтованими і не підтверджені переконливими доказами.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 знала про продаж будинку ще в 2004 році, тобто пропустила строк позовної давності, спростовуються дослідженими в судовому засіданні обставинами і доказами, а висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 дізналась про порушене право в листопаді-грудні 2008 року після отримання відмови у реєстрації дублікату договору купівлі-продажу спірного будинку на ім’я ОСОБА_8 та отримання рішення суду від 25 вересня 2008 року про визнання дійсною біржової угоди і визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_1, є правильним і обгрунтованим.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий Судді