У Х В А Л А

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітня місяця 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                   Головуючого, судді Куриленко О.С.

                                          суддів Синельщікової О.В.

Яковенко Л.Г.

                              при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Алуштинської міської ради, ОСОБА_6 про скасування рішення Алуштинської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов’язання знести будови,  

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року,

                                         ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Алуштинської міської ради, ОСОБА_6 про скасування рішення Алуштинської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов’язання знести будови відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про законність передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0806 га, необґрунтований, суперечить дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, оскільки земельна ділянка площею 0,0806 га, надана відповідачу у власність, раніше у його користуванні не знаходилася, межі земельної ділянки в натурі не встановлювалися, та рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 0,0806 га органом місцевого самоврядування не приймалося. Також, посилається на те, що помилковим є й висновок суду про те, що внаслідок прийняття Алуштинською міською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки та видачі йому державного акту, її права ніяким чином не порушуються.  Вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що до земельної ділянки, яка була передана відповідачу у власність, безпідставно було включено земельну ділянку загального користування. Крім того, вказує, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку відносно законності будівництва, яке здійснював відповідач, оскільки будівництво здійснювалося без урахування її інтересів, з порушенням державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови, протипожежних, екологічних, санітарних норм та правил, внаслідок чого були порушені її права, як власника суміжної земельної ділянки та сусіднього будинку.  

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив її відхилити як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, відповідача, його представника, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право позивачки ОСОБА_5 на отримання земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку не порушено. Крім того, земельна ділянка надана відповідачу ОСОБА_6 у власність з дотриманням вимог земельного законодавства, і реконструкція житлового будинку проводиться ним на підставі відповідних дозволів та не порушує прав позивачки як власниці сусіднього домоволодіння.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу  від 08 жовтня 1974 року, посвідченого нотаріусом Алуштинської державної нотаріальної контори Кримської області, за реєстром № 2233, є власницею Ѕ частки будинку і відповідної частки надвірних побудов у АДРЕСА_2 (т.1 а.с.8-9), що зареєстровано Сімферопольським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації 21 жовтня 1974 року за реєстровим № 71.

Також, судом встановлено, що 12 грудня 2003 року позивачці ОСОБА_5 на підставі рішення 13 сесії 24 скликання Алуштинської міської ради від 08 жовтня 2003 року № 13/45 видано державний акт на право власності на земельну ділянку  площею 0,0817 га, яка розташована по АДРЕСА_1, надану у спільну сумісну власність разом із співвласником житлового будинку ОСОБА_7, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.25).

Таким чином, є правильним висновок суду про те, що позивачка реалізувала своє право на отримання присадибної земельної ділянки у приватну власність із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації відповідно до вимог частини 4 статті 116, п. „г” частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно зазначених норм передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах – не більше 0,10 гектара.

При розгляді справи судом також встановлено, що на підставі договору дарування від 08 червня 1998 року ОСОБА_8 подарувала, а відповідач ОСОБА_6 та ОСОБА_9 прийняли в дар відповідно 50/100 та 17/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових побудов та споруд, який знаходиться в м. Алушта по вул. Береговій, 5. Як вбачається із тексту договору дарування, зазначений житловий будинок житловою площею 45,2 кв.м. розташований на земельній ділянці площею 806 кв.м. (т.1 а.с.73).

09 серпня 2004 року відповідачу ОСОБА_6 на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Алуштинської міської ради від 25 лютого 2004 року № 16/133 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0806 га, яка розташована по АДРЕСА_3 надану у спільну часткову власність разом із співвласником житлового будинку ОСОБА_9 по 1/2 частки кожному, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.75).

За договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2004 року, посвідченим нотаріально за реєстровим № 4001, ОСОБА_6 купив, а ОСОБА_9 продав належну йому Ѕ частку земельної ділянки площею 403 кв.м., що є 0,0403 га, загальна площа земельної ділянки складає 806 кв.м., що є 0,0806 га. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.74).

При розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про те, що у власність ОСОБА_6 була передана земельна ділянка, на якій розташовані дороги загального користування, проїзди і проходи до річки. Згідно висновку експерта № 2512 від 12 травня 2008 року на земельній ділянці ОСОБА_6 проходи та проїзди загального користування відсутні, вона так само не знаходиться у межах червоних ліній (т.1 а.с.174). В частині забезпечення під’їзду до об’єкту Алуштинського ППВКГ за договором від 06 жовтня 2005 року на частину  земельної ділянки площею 0,0031 га, яка належить відповідачу ОСОБА_6, встановлений земельний сервітут.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при отриманні відповідачем ОСОБА_6 земельної ділянки у власність, права власниці сусідньої земельної ділянки ОСОБА_5 не порушено.

Колегія суддів також погоджується с висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для знесення збудованого відповідачем ОСОБА_6 житлового будинку на місті реконструйованого, який розташований в межах належної відповідачу земельної ділянки.

Посилання позивачки на положення статті 391 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здіснення ним права користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Висновок суду першої інстанції, що будівельні роботи проводяться відповідачем з відповідного дозволу та у межах наданої земельної ділянки відповідає матеріалам справи.

Рішенням Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим № 22/455 від 21 грудня 2005 року «Про надання дозволу на реконструкцію житлового будинку зі збільшенням поверховості та загальної площі» ОСОБА_6 дозволено виконання робіт з реконструкції житлового будинку зі збільшенням поверховості, житлової та загальної площі, який йому належить на праві власності згідно договору дарування від 08 червня 1998 року та договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2004 року, розташованого на земельній ділянці площею 0,0806 га (державний акт серії КМ № 111295 від 09 серпня 2004 року) за адресою: АДРЕСА_5 площею забудови 327,2 кв.м., кількістю поверхів – 4 (чотири), у відповідності до робочого проекту, розробленого ПП ОСОБА_10 (т.1 а.с.203).

29 грудня 2005 року та 27 грудня 2007 року відповідачем ОСОБА_6 отримані дозволи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 38 і №20/20 на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку зі збільшенням поверховості, житлової та загальної площі, відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 25/455 (т.1 а.с.204, т.2 а.с.30).  

При розгляді справи судом не встановлено, що реконструйований житловий будинок відповідача ОСОБА_6 створює позивачці ОСОБА_5 перешкоди у користуванні належним ій будинком або завдає істотної шкоди її інтересам, за яких підлягає знесенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                             УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:

Яковенко Л.Г.                               Синельщікова О.В.                       Куриленко О.С.