Справа № 22ц-3000 Головуючий у 1 інстанції Кульбаков І.В.
Категорія 24 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 лютого 2010 року, яким позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 4614 грн. 76 коп. за період з 1 жовтня 2006 року по 1 листопада 2009 року, а також судові витрати в розмірі 30 грн. і на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки розгляд справи і виготовлення рішення суду здійснені на українській мові, яку він не розуміє, чим порушена ст. 3 Конституції України; при ухваленні рішення суд взяв до уваги постанову КМ України №630 від 21 липня 2005 року і не взяв до уваги, що він відключився від теплопостачання ще у вересні 2003 року, оскільки у нього відсутні кошти для оплати теплопостачання із-за маленької пенсії; судом не витребувані документи, які мають суттєве значення для справи.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та зобов’язаний щомісячно вносити плату за відпущену теплову енергію. Проте зобов’язання не виконував, плату за теплопостачання не вносив.
За період з 1 серпня 2001 року по 1 листопада 2009 року сума заборгованості за послуги з теплопостачання складає 8090.84 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» в межах строку позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, проживаючи у належній йому на праві власності квартирі, не виконував зобов’язання по своєчасній оплаті послуг позивача з теплопостачання, а доказів відключення квартири від теплопостачання у встановленому законодавством порядку відповідачем не надано.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст.162 ЖК України громадяни, яким належить квартира на праві приватної власності, зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату, а також плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. А відповідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період відсутності споживача та/або членів його сім»ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Таким чином, це право не є абсолютним, воно може бути реалізоване за певних умов.
Як правильно визначив суд першої інстанції питання відключення мереж центрального опалення та постачання гарячої води у багатоквартирних житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630 та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22 листопада 2005 року із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №169 від 6 листопада 2007 року. Крім того, вирішення зазначеного питання повинно узгоджуватися з нормами СНИП 2.04.05.-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование".
Пунктом 24 зазначених Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Проте відповідно до п. 25 Правил (в редакції постанови КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 року) відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, а відповідно до п. 26 відключення споживачів від системи здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (в редакції постанови КМ України №169 від 6 листопада 2007 року) для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п.2.1); Комісія розглядає надані документи за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних технічних умов для виготовлення проектної документації (п.2.2).
Проте відповідачем не надано ніяких доказів відключення від мережі теплопостачання у встановленому зазначеними нормативно-правовими актами порядку; не надано ним також і акту житлово-експлуатаційної організації про відключення квартири відповідача від мережі теплопостачання і коли саме на підставі його заяви. У судовому засіданні відповідач пояснив, що у 2003 році він звертався із заявами і у житловий орган, а саме КП «Житловик-3», і у теплопостачальну організацію, а саме ДКП «Макіївтепломережа» про вирішення питання про зняття з обслуговування з теплопостачання, але це питання так і не було остаточно вирішено і він самостійно відключився від мережі теплопостачання, але акту про фіксування цих обставин у нього немає.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом квартира АДРЕСА_2 є приватною власністю ОСОБА_1
З матеріалів справи також вбачається, що особовий рахунок відкритий на ОСОБА_1 Згідно наданого розрахунку заборгованість за теплопостачання з за період з 1 жовтня 2006 року по 1 листопада 2009 року, тобто в межах строку позовної давності становить 4614 грн. 76 коп.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог комунального підприємства "Макіївтепломережа" і правильно стягнув суму боргу в межах строку позовної давності, виходячи з того, що позовна заява подана до суду першої інстанції у грудні 2009 року. При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при відмові споживача від централізованого теплопостачання однієї заяви не достатньо, а необхідне вирішення цього питання у встановленому законодавством порядку. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону і нормативно-правовим актам, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.
Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення його прав, передбачених ст.ст. 46, 47 Конституції України є безпідставними, оскільки зазначеним рішенням не порушені його право на соціальний захист і право на житло, бо він не позбавлений права на житло і не позбавлений права на звернення у відповідні установи для надання соціальної допомоги.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 4 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.
Судді: