У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
Суддів Дяченко Л.О., Макарчук Л.В.
При секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кримського гуманітарного університету про визнання контракту укладеним на невизначений строк, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 8 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
30.09.2008р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Кримського гуманітарного університету про визнання контракту, укладеного 01.09.2005р., укладеним на невизначений строк, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
11.03.2009р. вин уточнив позовні вимоги та просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.09.2005р. він був прийнятий на роботу на посаду асистенту кафедри історій і правознавства Євпаторійського факультету Кримського гуманітарного університету на контрактній основі та в порядку внутрішнього сумісництва на посаду провідного фахівця (інженеру комп’ютерного класу). Контракт був укладений строком на один рік, та згідно запису у трудової книжці з 01.09.2006р. був переведений на посаду асистента кафедри методики початкової та дошкільної освіти з внутрішнім сумісництвом, крім того, 14.09.2007р. також у порядку внутрішнього сумісництва був призначений викладачем учбового центру «Надія». 02.09.2008р. був ознайомлений з наказом про звільнення на підставі ст. 36 п.2 КЗпП України, у зв’язку з закінченням строку контракту.
Зазначений наказ вважає незаконним, оскільки на роботу він приймався на невизначений строк, укладення контракту було формальністю.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2009р. у задоволені позову відмовлено.
В апеляційної скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального права – ст.ст. 9, 21 КЗпП України. Зокрема апелянт зазначає, що вин, вже працюючи провідним фахівцем, 31.08.2005р. був переведений на посаду асистента, тобто працював на постійної основі, тому контракт, укладений 01.09.2005р. є формальністю, крім того його форма суперечить законодавству – не вказана кафедра, про закінчення строку дії контракту його не попереджували.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи за закінченням строку контракту є законним, його сумісництво здійснювалося в межах дії контракту, трудові права позивача не порушені та не вимагають судового захисту, вимоги законодавства при розірванні трудового договору (контракту) відповідачем не порушені.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на правильному визначенні судом змісту та характеру, виниклих між сторонами правовідносин, правильному застосуванню норм матеріального права.
Відповідно ст. 21 ч. 3 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994р. №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» передбачено, що він застосовується у випадках прямо передбачених законодавством. До актів законодавства, до яких підлягає застосуванню контрактна форма трудового договору при прийомі на роботу працівників, відноситься ЗУ «Про освіту», так ст. 54 п. 3 зазначеного закону передбачає, що педагогічні і наукові педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, зокрема за контрактом.
Як вбачається з рішення суду та матеріалів справі, наказом № 431-к від 31.08.2005р./ а.с. 5 / ОСОБА_5 був прийнятий на посаду асистента кафедри історії та правознавства Євпаторійського факультету на контрактної основі з 01.09.2005р. та в порядку внутрішнього сумісництва з того ж часу – на посаду провідного фахівця/ інженера комп’ютерного класу /.
За таких обставин доводи апелянта про те, що до надання вище вказаного наказу ОСОБА_5 вже працював провідним фахівцем та на підставі наказу був прийнятий на працю постійно, спростовуються матеріалами справі та самі по себе правового значення для вирішення цього спору по суті не мають, оскільки вин цим наказом був прийнятий на працю на контрактний основі.
01.09.2005р. на виконання наказу між Кримським гуманітарним університетом та позивачем був укладений контракт строком на 1 рік тобто до 01.09.2006р., умови якого, склад та форма не суперечать вимогам діючого трудового законодавства.
01.09.2006р. між сторонами знову був укладений контракт строком на 1 рік до 01.09.2007р./а.с.32-33/, та в межах дії цього контракту позивач у той же час був переведений наказом №417 також на посаду асистента кафедри методик початкової і дошкільної освіти Євпаторійського педагогічного факультету за контрактом та його було залишено при цьому провідним фахівцем – інженером комп’ютерного класу /а.с.31/. Цей контракт був підписаний позивачем повними прізвищем, ім’ям та по батькови, що не суперечить вимогам законодавства.
01.09.2007р. між сторонами знов укладено контракт строком на 1 рік тобто до 31.08.2008р., який також обґрунтовано судом першої інстанції визнано підписаним позивачем /а.с.29-30/.
В межах дії цього контракту на підставі заяві 01.04.2008р. ОСОБА_5 було звільнено з посади ведучого фахівця інженера комп’ютерного класу по сумісництву /а.с.28/.
За таких обставин доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 було прийнято на працю на невизначений строк, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справі, усі його переміщення та сумісництво відбувалося в межах дії контрактів.
Відповідно ст. 36 п. 8 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Як вбачається з матеріалів справі та рішення суду ОСОБА_5 наказом №179-лс від 29.08.2008р. було звільнено з посади асистента кафедри методик початкової та дошкільної освіти Євпаторійського педагогічного факультету з 31.08.2008р. на підставі закінчення строку контракту /а.с.23/, тобто на підстави, передбаченої контрактом.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність порушень діючого трудового законодавства при звільненні ОСОБА_5 з посади.
Крім того, 29.05.2008р. ОСОБА_5 було попереджено про спливання строку дії контракту 31.08.2008р. та не подовжування його в майбутньому/а.с26/, про що та відмову від одержання попередження було складено акт/а.с.25/.
Суд першої інстанції також обгрунтовано відмовив ОСОБА_5 в поновленні строку на звернення до суду із заявою про порушення права на укладення безстрокового договору, оскільки вин про укладення з ним 01.09.2005р. контракту, а не безстрокового трудового договору дізнався вже 01.09.2006р. до суду звернувся тільки 30.09.2008р. та поважних причин пропуску строку не навів.
На підставі наведеного вище, та враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про його неправильність, судова колегія підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить .
Керуючись статтями 303, 307-308, 314-315, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: