Справа № 22- 3311/10 Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.
Категорія 52 Доповідач Рибалко Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2010 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І.
суддів Папоян В.В., Дем»яносова М.В.
при секретарі Шуляк Я.Г.
за участю ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представника ВГРЗ Крамінської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Центрально – міського районного суду м. Горлівки від 9 лютого 2010 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого воєнізованого гірничорятувального загону , треті особи - командир загону ОСОБА_4, Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості про скасування наказу про звільнення працівника , визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,
встановила
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом.
У його обґрунтування посилалася на те, що працювала у відповідача з 2005 року. 19 серпня 2008 року з нею був укладений строковий трудовий договір строком на 1 рік. Згідно цього контракту працювала на посаді заступника командира загону по господарській роботі. Наказом від 11 березня 2009 року звільнена за скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП. Вважала наказ незаконним, оскільки порушено порядок її звільнення, оскільки проведено без згоди Центрального штабу ДВГРС , вона мала переваги на залишення її на роботі, про звільнення попередили менш, ніж за два місяці, не виплатили частину зарплати в розмірі 40 відсотків посадового окладу. Незаконним звільнення та порушенням законодавства про оплату праці їй спричинена моральна шкода. Просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, недоплачену заробітну плату та моральну шкоду.
Рішенням Центрально – міського районного суду м. Горлівки від 9 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволені. Вказаним рішенням змінена дата звільнення позиваки з 11 березня 2009 року на 28 квітня 2009 року, стягнуто середній заробіток з 17 березня 2009р. по 27 квітня 2009р. в сумі 3891 грн. 60 коп. . З відповідача на користь позивачки стягнута частина невиплаченої заробітної плати, а саме надбавка за високі досягнення в праці у розмірі 40 відсотків посадового окладу за період з січня 2009р. по 16 березня 2009 року в сумі 2412 грн. 80 коп. та моральна шкода в розмірі 300грн., в іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення , посилаючись на те, що порушено порядок її звільнення, оскільки не узгоджено з Центральним штабом, техніко – економічне обґрунтування скорочення посад не погоджено з профспілкою, вона користувалася переважним правом на залишення на роботі , чого суд не врахував.
В апеляційній скарзі Перший воєнізований гірничорятувальний загін ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позову, посилаючись на те, що висновок суду про порушення термінів попередження про скорочення не відповідає обставинам справи, не враховано, що наказом надбавка за високі досягнення в праці не була передбачена.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Першого ВГРЗ задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі, виходив з того,що порядок звільнення позивачки відповідачем дотримано.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі контракту від 19 серпня 2008 року позивачка працювала у відповідача заступником командира загону з господарської роботи. Відповідно до п. 7.2 Положення про Перший воєнізований гірничорятувальний загін, затвердженого начальником Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, керівник ВГРЗ самостійно вирішує питання діяльності ВГРЗ, за винятком питань, не віднесених чинним законодавством України та цим Положенням до його компетенції. П.7.3 цього Положення передбачає, що керівник ВГРЗ призначає та звільняє за обов’язковим погодженням з ЦШ ДВГРС відповідно до встановленого порядку заступників командира загону, помічників командира загону , командирів взводів, помічників командира взводу оперативно – медичної служби. Звільнення ОСОБА_5- заступника командира загону не було погоджено з Центральним штабом. Посилання відповідача на те, що оскільки в штатному розписі посада заступника начальника скорочена , а тому погоджувати звільнення не було потрібним є безпідставним, оскільки штатний розпис і наказ про звільнення є різними по юридичному значенню документами. За таких обставин колегія суддів вважає, що порядок звільнення ОСОБА_5 порушено та вона підлягає поновленню на попередньому місці роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір. В частині другій цієї статті зазначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган , який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку в заробітку за час виконання за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року , не з вини працівника , орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Тому на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2009 року по 9 червня 2010 року в сумі 39824 грн.04 коп.( середньоденна заробітна плата 129грн. 72 коп. х на 307 робочих днів), справа розглядалася в суді більше одного року не з вини позивачки.
Судом допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 2594грн.35 коп. та позивачка її отримала, то ця сума підлягає заліку, остаточно на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37229 грн. 69 коп.. Ст . 235 КЗпП України залік інших сум, одержаних позивачкою, не передбачає.
Враховуючи наведене рішення суду в частині в частині визнання незаконним тільки п.1.1 наказу № 29/к від 11 березня 2009 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку за період з 17 березня 2009р. по 27 квітня 2009 року підлягає скасуванню.
Оскільки незаконним звільненням позивачки були порушені її права, що призвели до втрати нормальних життєвих зв’язків, потреби в додаткових зусиллях по організації її життя ,чим і спричинені моральні страждання, а тому на її користь підлягає стягненню моральна шкода у відповідності з вимогами ст. 237-1 КЗпП України. Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує ступінь моральних страждань позивачки, принцип розумності та справедливості та вважає за можливе стягнути моральну шкоду у розмірі 1000грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про безпідставність стягнення недоплаченої заробітної плати не відповідає матеріалам справи. Відповідно до умов трудового договору -контракту , крім посадового окладу позивачці мала сплачуватися надбавка за високі досягнення в праці у розмірі 40 відсотків. Згідно п. 1.3 діючого Положення про встановлення та виплати надбавки за високі досягнення в праці керівникам спеціалістам та службовцям 1 ВГРЗ , затвердженого відповідачем у квітні 2006р та погодженого з профспілковим комітетом, зміни та доповнення до контрактів в частині встановлення розміру надбавки за високі досягнення в праці вносяться за погодженням сторін та оформляються додатковою угодою про зміну умов контракту в частині оплати праці. Позивачка не погодилася на зміну умов праці. Тому суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення недоплаченої заробітної плати у розмірі 2412 грн. 80 коп.
Правильним є висновок суду про стягнення моральної шкоди в сумі 300 грн. на користь позички у зв’язку з порушенням трудових прав позивачки щодо оплату праці.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та у зв’язку з цим стягнення моральної шкоди постановлено з порушенням вимог матеріального , процесуального права та підлягає скасуванню , а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню, в іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Керуючись вимогами ст. ст. 218,307,308 , 309 , 314 ЦПК України, колегія суддів
вирішила
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити, апеляційну скаргу Першого воєнізованого гірничорятувального загону відхилити.
Рішення Центрально – міського районного суду м. Горлівки від 9 лютого 2010 року в частині скасування п.п. 1.1 наказу 1 ВГРЗ № 29/к від 11 березня 2009 року про зміну дати звільнення , стягнення на користь ОСОБА_1 . 3891 грн. 60 коп. та відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі ,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди скасувати .
ОСОБА_1 поновити на посаді заступника командира загону з господарської роботи в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості з 17 березня 2009 року.
Стягнути з Першого воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37229грн. 69 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.
Головуючий Судді