АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2069/2010 р.                  Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.

 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 червня 2010 р.                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Крилової О.В.

суддів:                 Бабак А.М.

                             Спас О.В.

при секретарі      Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про повернення грошових коштів - завдатку, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про повернення грошових коштів – завдатку.

В позові зазначав, що відповідач запропонував купити у нього будинок АДРЕСА_1 за 88 тисяч євро, з чим ОСОБА_4 погодився, і в якості завдатку на вимогу відповідача передав останньому 4 тисячі доларів США, які мали увійти до вартості будинку при остаточному розрахунку за будинок і підписанні всіх необхідних документів у нотаріуса.

30.05.2008 року він передав ОСОБА_3 в якості завдатку 4 тисячі доларів США, про що відповідач ОСОБА_3 особисто написав та передав йому розписку. В свою чергу відповідач повинен був підготувати усі необхідні документи і надати їх нотаріусу, при цьому сторони мали провести розрахунок до 15 липня 2008 року та укласти нотаріально посвідчений договір. Проте у встановлений строк відповідач не зміг виконати свої зобов’язання. На прохання позивача усунути причини, які перешкоджають оформленню відповідної документації, реакції з боку відповідача не надійшло. Він в свою чергу почав вимагати повернення завдатку, так як ОСОБА_3 порушив зобов’язання щодо продажу будинку АДРЕСА_1. В зв’язку з порушенням зобов’язань він вважає за доцільне вимагати повернення суми завдатку в розмірі 4 тисяч доларів США і таку ж суму додатково.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 61600 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 30 800 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті держмита в сумі 308 грн., та ІТЗ в розмірі 15 грн.

ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що  між позивачем та відповідачем склалися відносини з приводу укладення у майбутньому договору купівлі-продажу будинку, належного відповідачеві.

На підтвердження факту передачі відповідачеві грошової суми у рахунок належних до сплати за договором купівлі-продажу платежів, позивач надав розписку, достовірність якої відповідач не оспорює.

Посилаючись на те, що розписку позивач використовує безпідставно, тому що вона видавалася іншій особі, позивач разом з тим не надав належних допустимих доказів того, що така розписка опинилася у позивача неправомірно.

Так, він зазначає про те, що факт написання розписки не позивачеві а іншій особі може бути підтверджений показаннями свідків, проте такий доказ не є допустимим для підтвердження даного факту.

З будь-якими заявами до правоохоронних органів щодо шахрайських дій позивача, відповідач не звертався.

Разом з тим, позивач  зазначає про те, що факт передачі грошей відповідачеві відбувся у зв’язку з наміром придбати будинок, він має і інші документи, які  підтверджують  наявність попередніх домовленостей, що узгоджується з наявністю у нього боргової розписки, оригінал якої долучено до справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку характер правовідносин, які склалися між сторонами і ухвалив відповідне закону рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308. 314. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :