Справа № 22-5033/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Саржевська І.В.
Категорія 18 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2006 року, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_2: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором позики З 800 грн., а також судовий збір 51 грн., за правову допомогу акдвоката 80.00 грн. і на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30.00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, стягнення моральної шкоди відмволено, - та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, а її позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідачка посилалась на те, що висновки суду не відповідають вимогам ст. 1051 ЦК України, оскільки матеріалами справи і, зокрема, поясненнями свідка ОСОБА_3 підтверджений факт погрози з боку ОСОБА_2 при написанні розписки, а свідки - робітники магазину не підтвердили факт передачі грошей; не були допитані інші свідки - очевидці тих подій, коли її вночі змусили поїхати додому за трудовою книжкою, а потім примусили написати розписку. Ніяких грошей вона у ОСОБА_2 не позичала, а 3 800 грн.- це сума недостачі, яка нібито була виявлена у неї під час ревізії 13 квітня 2005 року. Крім того, вона не могла позичати таку суму грошей навіть тому, що отримувана нею заробітна плата не дозволяла їй протягом півроку віддати таку суму грошей.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 березня 2004 року між позивачем та відповідачкою був укладений трудовий договір, згідно з яким ОСОБА_1 працювала
продавцем в магазині приватного підприємця ОСОБА_2 В квітні 2005 року трудові відносини між сторонами були припинені.
13 квітня 2005 року ОСОБА_2 передав у власність відповідачки ОСОБА_1 грошові кошти. ОСОБА_1 зобов'язалась повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів протягом шести місяців. На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_1 особисто написала розписку, яка посвідчила передання їй визначеної грошової суми.
Відповідачка не оспорювала, що боргова розписка написана саме нею, однак зазначала, що написала її під впливом обману та насильства з боку позивача, оскільки на момент її звільнення з роботи в магазині була недостача, тому позивач вимагав з неї гроші та зобов'язав написати розписку.
Постановою органу дізнання Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області від 25 травня 2005 року в порушенні кримінальної справи за фактом вимагання ОСОБА_2 грошових коштів з ОСОБА_1 відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину. Постанова не оскаржена.
Постановою органу дізнання Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області від 25 травня 2005 року в порушенні кримінальної справи за фактом викрадення, привласнення, розтрати майна в магазині приватного підприємця ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 відмовлено. Постанова також не оскаржена.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ч.І ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно зі ст. 1074 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки суми боргу в розмірі 3 800 грн., суд виходив з того, що надана позивачем розписка свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору позики, а саме: отримання грошей із зобов'язанням їх повернення в зазначені строки, а також з того, що розписка написана і підписана безпосередньо відповідачкою.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним з тих підстав, що він був укладений під впливом обману та насильства, стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідачка не довела ті обставини, що розписка була нею написана під впливом обману та насильства. При цьому суд не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 - матері відповідачки та ОСОБА_5 - подруги відповідачки, які пояснили, що 13 квітня 2005 року вночі ОСОБА_1 була дуже схвильована, з дому взяла трудову книжку, а також пояснила, що ОСОБА_2 вимагав від неї написати розписку про повернення грошей, посилаючись на те, що вони знаходяться в родинних та дружніх стосунках з відповідачкою і крім того з приводу зазначених обставин є остаточне рішення компетентних органів.
Як вбачається з матеріалів справи /а.с.З/ 13 квітня 2005 року ОСОБА_1 власноручно написала розписку, згідно якої вона взяла у борг у ОСОБА_2 гроші в борг в сумі 3 800 грн.; зобов'язувалась повернути повністю 13 жовтня 2005 року.
До зазначеної дати відповідачка не повернула гроші позивачу, тому він звернувся з позовом до суду про стягнення їх в примусовому порядку.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка знаходилась у трудових відносинах з позивачем, працюючи продавцем в магазині позивача. 13 квітня 2005 року звільнена з роботи.
6 червня 2005 року відповідачка ОСОБА_1 зверталась зі скаргою до начальника Краснолиманського міськвідділу УМВС України в Донецькій області на дії ОСОБА_2, який пізно вночі примусив її написати боргову розписку на 3 800 грн., застосовуючи погрози.
Постановою органу дізнання Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області від 8 червня 2005 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 189 КК України відносно ОСОБА_2 на підставі ст.6 п.2 КПК України. Зазначена постанова ОСОБА_1 не оскаржена.
Інших доказів написання розписки під впливом обману чи насильства позивачкою не надано і судом не встановлено. Не надано також відповідачкою і доказів неотримання нею грошових коштів в сумі 3 800 грн. від ОСОБА_2
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачка зобов'язана повернути позивачу суму позики в розмірі 3 800 грн. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам Закону, а саме ст.ст.1046-1047, 1051 ЦК України. Відповідають вимогам закону і грунтуються на доказах і висновки суду про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, судового збору та витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання відповідачки на пояснення свідка ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки саме він проводив перевірку скарги ОСОБА_1 і прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 добровільно без психологічного примусу і фізичних погроз написала розписку. Зазначені висновки ОСОБА_3 відповідачкою не оскаржені.
Рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили ухвалою апеляційного суду.