Справа №22-1181 ас/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Сіваченко І.В.
Категорія-22 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пролетарського районного суду м.Донецька- від10 травня 2006 року" по справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про перерахунок призначеної пенсії ,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Пролетарського районного суду м.Донецька від 10 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про перерахунок призначеної пенсії у зв'язку із запровадженням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на неповне з'ясування судом обставин, які потягли зміну розміру його пенсії з урахуванням настання права на збільшення пенсії у зв'язку з набранням чинності Указів Президента України №№ 923/96, 847/99, 173/2002, 389/2003, виходячи із його суб'єктивного права, забезпеченого ст.63 ч.З Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та інших осіб", яка повинна бути застосована до правовідносин, які виникли між ним і відповідачем; ствердження суду про те, що зазначений Закон не діє відносно нього, оскільки він не отримував надбавки в період проходження ним військової служби, є надуманим. Позивач посилався також на порушення судом норм процесуального права, а саме: після передачі справи судді Сіваченко І.В. він не почав розгляд справи спочатку, чим було порушено ч.2 ст.26 КАС України, не провів підготовчих дій до розгляду справи по суті, а також не провів попереднє судове засідання.
У судовому засіданні позивач і його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено з військової служби у 1979 році і призначена пенсія за вислугу років з 11 вересня 1979 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, суд виходив з того, що на час проходження військової служби він не отримував щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, які були запроваджені в період 1995-2003 років; діючим на цей час законодавством не передбачено право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії за минулий час; Законом України „Про внесення змін до статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких
інших осіб", який набув чинності з 1 січня 2005 року, передбачено виплату у 2005 році тільки 50% надбавки перерахованої пенсії; статтею 39 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" до 22 березня 2005 року була обмежена відсоткова надбавка за безперервну службу, а з 22 березня 2005 року Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" стаття 39 виключена.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача і його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Відповідно до ч.З ст.43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб від 9 квітня І 992 року пенсії військовослужбовцям обчислюються з їх грошового забезпечення з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.З зазначеного Закону в редакції Закону від 15 червня 2004 року особам офіцерського складу пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452, не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають нараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, які отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 15 квітня 2005 року, законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку з запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно із згаданим Законом, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій Закон України „Про внесення змін до ст.43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який набув чинності з 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування пенсії позивачу проведено у відповідності з вимогами законодавства з урахуванням щомісячних видів грошового забезпечення, які виплачувались ОСОБА_1 під час проходження служби.
На підставі Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173, який набрав чинності з 1 січня 2003 року, на виконання якого Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1576 від 25 жовтня 2002 року, якою була встановлена 10% надбавка грошового забезпечення, ОСОБА_1 було зроблено перерахунок пенсії з 1 січня 2003 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1350 від від 27 серпня 2003 року ОСОБА_1 було зроблено перерахунок пенсії з 1 жовтня 2003 року з урахуванням надбавки в розмірі 20% грошового забезпечення.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 895 від 13 липня 2004 року ОСОБА_1 було зроблено перерахунок пенсії з 1 вересня 2004 року з урахуванням надбавки в розмірі 40% грошового забезпечення.
З дня набрання чинності з 22 березня 2005 року Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" ОСОБА_1 проведений перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу у розмірі 100% від максимального розміру цієї надбавки, встановленої відповідними актами законодавства.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перерахування позивачу пенсії відповідно до Указів Президента України №923/96 від 4 жовтня 1996 року, № 847/99 від 14 липня 1999 року, № 173 від 23 лютого 2002 року у розмірі 100% грошового забезпечення та № 389/2003 від 5 травня 2003 року у розмірі 90% грошового забезпечення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Постанова суду-прийнята-з додержанням" вимог матеріального та процесуального права і підстав для її скасування немає.
Посилання позивача на порушення судом норм процесуального права безпідставні, оскільки діючий Кодекс адміністративного судочинства не передбачає проведення спочатку підготовчих дій у разі передачі справи іншому судді. Як вбачається з матеріалів справи, суддя Ляшенко Д.В., у якого спочатку була в провадженні позовна заява ОСОБА_1, здійснив всі необхідні процесуальні дії по підготовці справи до розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195-196, 198 ч.І п.1, 200, 205 ч.І п.1, 207, 167 ч.4 КАС України, суд,-
У ХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Пролетарського районного суду м.Донецька від 10 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності ухвалою апеляційного суду.