Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Попов В.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа №2а-1009/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попова В.В.
суддів: Шаптала Н.К.,
Блохіна А.А.
при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.
за участю сторін:
представника Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області Лиса А.І.,
представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Артемівську Донецької області Макарової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року у адміністративній справі № 2а-1009/10/0570 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Артемівську Донецької області про спонукання вчинити певні дії по підписанню актів звірок та стягнення виплачених пенсій, -
ВСТАНОВИЛА:
21 січня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-6) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Артемівську Донецької області про спонукання вчинити певні дії по підписанню актів звірок та стягнення виплачених пенсій
23 березня 2010 року постановою Донецького окружного адміністративного суду (арк. спр. 46-48) в позові Пенсійного фонду було відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі (арк. спр. 51-54 ) просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
Згідно із ст. 7 Закону України № 2272 від 22.02.2001 року «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003 року № 4-5 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків в України від 04.03.2003 року № 4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним Головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
На виконання вимог зазначеного Порядку відповідачу було направлено акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період: грудень 2008 року, січень – грудень 2009 року, на загальну суму 3900 грн. але відповідач відмовляється прийняти до відшкодування суми щомісячної адресної допомоги.
Позивач просить зобов’язати відповідача вчинити дії по підписанню актів щомісячної звірки витрат за період грудень 2008 року, січень-грудень 2009 р., та стягнути з відповідача на користь позивача кошти виплачених пенсій за вищенаведений період на загальну суму 3900 грн.
Обґрунтування судом першої інстанції відмови в задоволенні позовних вимог.
- будь-які правові норми, які б зобов’язували позивача чи відповідача до підписання актів звірки, законодавством України не передбачені, а зазначений Порядок не регулює спірних відносин, які виникли у даному випадку.
Основні доводи апеляційної скарги.
- суд першої інстанції не в повній мірі перевірив обставини справи.
- відповідач відмовився підписати акти звірок та перерахувати відповідні кошти УПФУ в Артемівському районі на відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсій громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які отримали каліцтво відповідно 10.10.1973 р., 17.04.1974р. за законодавством СРСР
Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення
нормам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
На виконання постанови Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України була прийнята 28 січня 1992 року постанова № 39 «Про створення Пенсійного фонду України», згідно пункту 1 якої було передбачено, що для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні створити на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонду України з управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
В пункті 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.
За статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 5 листопада 1991 року за редакції Закону України від 17 січня 2002 року № 2981-ІІ пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно із статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.
Частиною 4 статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулась застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (набрав чинності з 1 квітня 2001 року) встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика із інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ (набрав чинності за 1 квітня 2001 року) встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб; на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання законодавством України про відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов’язаних із виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов’язане з виконанням нею трудових обов’язків.
У пункті «а» частини 1 статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що громадянам України – переселенцям і інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначається незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»: відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац третій). Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-ХП, які були ліквідовані.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, укладеної в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. У статті 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ви нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрат працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійно:: захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який
помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який
одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 7 червня 2002 року № 120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за № 595/6883.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно пункту 6 Порядку Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Відносно вимог про стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 3900 гривень колегія судів зазначає, що вимоги про зобов’язання підписання акту звірки та стягнення грошових коштів пов’язані між собою, і не вирішуючи питання про узгодження сум та підписання акту, суд не може дійти до висновку щодо обґрунтованості спірної суми та стягнення її на користь позивача.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що будь-які правові норми, які б зобов'язували позивача чи відповідача до підписання вказаних актів звірки законодавством України не передбачені, а зазначений Порядок не регулює спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на добровільне волевиявлення обох сторін та відсутність спору з приводу заявлених сум.
Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1009/10/0570 – залишити без задоволення
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1009/10/0570 залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 червня 2010 року.
Ухвала у повному обсязі буде складена 10 червня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 10 червня 2010 року.
Головуючий: В.В. Попов
Судді Н.К. Шаптала
А.А.Блохін