Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Попов В.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа №2а-28076/09/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попова В.В.
суддів: Бадаховій Т.П.,
Шаптала Н.К.
при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.
за участю сторін:сторони не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Свердловантрацит»
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 09 березня 2010 року
у адміністративній справі № 2а-28076/09/1270
за позовом державного підприємства «Свердловантрацит» в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» до державної податкової інспекції
в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
25 листопада 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 3-7) до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 16 листопада 2009 року № 0003161840/0, № 0003171840/0, № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за не сплату узгодженої суми податкового зобов’язання із збору за спеціальне використання водних ресурсів та плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом граничних строків.
09 березня 2010 року Луганський окружний адміністративний суд постановою (арк. спр. 83-86) у задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Свердловантрацит» було відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі (арк. спр. 91-94 ) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Сторони були своєчасно повідомлені про час і місце судового засідання, але своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
Згідно розрахунку від 21 квітня 2009 року № 11216 за період – 1 квартал 2009 року, з граничним строком сплати 20 травня 2009 року у сумі 29682,60 грн., позивачем фактично сплачено платіжним дорученням від 19 травня 2009 року № 669, в якому чітко вказане призначення платежу – податок за воду за перший квартал 2009 року. Затримки розрахунку, на думку позивача, не має. Але у зв’язку з тим, що податковий орган згідно акта перевірки, зараховує суми 816,89 грн. на погашення основного платежу та 310,11 грн. на погашення пені у розрахунок від 29 січня 2009 року № 37590 за четвертий квартал 2008 року, то фактично виходить, що перший квартал 2009 року залишається непогашеним у сумі 1127,00 грн.,потім податкова інспекція зараховує суму згідно повідомлення № 166662/24 у розмірі 1127,00 грн. за перший квартал 2009 року та накладає на підприємство штрафну санкцію у розмірі 563,50 грн., хоча фактично за перший квартал 2009 року підприємство здійснило своєчасний розрахунок в граничні строки сплати.
Платіжне доручення від 04 червня 2009 року № 770 також мало цільове призначення – уточнюючий розрахунок по надрам за перший квартал 2009 року, а податкова інспекція зараховує відповідну суму на погашення заборгованості за четвертий квартал 2008 року.
Платіжне доручення від 31 серпня 2009 року № 1287, цільове призначення платежу – податок на надра за перший квартал 2009 року, податкова інспекція зараховує відповідні суми на погашення заборгованості за четвертий квартал 2008 року.
На думку позивача, здійснюючи зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, податковий орган, діючи як суб’єкт владних повноважень, фактично обмежує суб’єкта господарювання у праві погашати поточні платежі, що призводять до виникнення нового податкового боргу та в подальшому, автоматично обумовить застосування до платника податків штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасну сплату вже цього податкового боргу.
Згідно акту перевірки від 10 листопада 2009 року № 1151-15-20-26350009 суми майже всіх платежів були розподілені на погашення пені та на погашення податкового зобов’язання, однак, як вказує позивач, повідомлення щодо розподілу відповідних сум позивачу не надходило що також є порушенням норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
Відповідно до пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення з різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. Зазначена норма, на думку позивача, не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючий орган, чи то платник податків. Зазначена норма, на думку позивача, взагалі не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь – якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме податкового органу змінювати податкові зобов’язання в рахунок яких платник податків спрямував ці кошти. Не передбачене таке право податкового органу і будь – якими іншими нормами Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
У державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області згідно з діючим законодавством відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні, а тому державне підприємство «Свердловантрацит» вважає податкові повідомлення – рішення від 16 листопада 2009 року № 0003161840/0, № 0003171840/0, № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій незаконними та просить визнати їх нечинним
Обґрунтування судом першої інстанції відмови в задоволенні позовних вимог.
- з огляду на вимоги ч. 1 ст. 72 КАС України , при розгляді даної справи судом не можуть ревізуватися обставини щодо правомірності зарахування податковою інспекцією сплаченої суми в рахунок погашення основного платежу та на погашення пені, а не призначенням платежу платіжного доручення
- без визнання у судовому порядку дій протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень про розподіл сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені, суд вважає неможливим визнавати протиправним та скасовувати податкове повідомлення – рішення від 16 листопада 2009 року № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій по сплаті за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 873268,60 грн.
Основні доводи апеляційної скарги.
- норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
- орган, діючи як суб’єкт владних повноважень, фактично обмежує суб’єкта господарювання у праві погашати поточні платежі, що призводять до виникнення нового податкового боргу та в подальшому, автоматично обумовить застосування до платника податків штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасну сплату вже цього податкового боргу.
- у державної податкової інспекції м. Свердловська, згідно з діючим законодавством, відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні.
Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення
нормам матеріального та процесуального права.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для
прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2009 року відповідачем проведено перевірку своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит», за результатами якої складено акт № 1151 -15-20-26350009 (арк. справи 14-16).
Перевіркою встановлена затримка сплати узгодженого зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 30 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -23770,41 грн., більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 1127,00 грн., що також підтверджується розрахунком фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за спецводокористування за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року (арк. справи 17).
Згідно платіжного доручення від 19 травня 2009 року № 669 позивач сплатив 29682,60 грн. в рахунок сплати податку на воду за перший квартал 2009 року, але згідно розрахунку фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за спецводокористування за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року зазначені суми були зараховані податковою на погашення основного платежу в сумі 816,89 грн. та на погашення пені в сумі 310,11 грн. за податковим розрахунком від 29 січня 2009 року № 37590 за четвертий квартал 2008 року, і на погашення основного платежу в сумі 28555,60 грн. за податковим розрахунком від 21 квітня 2009 року № 11216.
Зарахування сплаченої згідно платіжного доручення від 19 травня 2009 року № 669 суми 29682,60 в рахунок погашення основного платежу в сумі 816,89 грн. та на погашення пені в сумі 310,11 грн. за податковим розрахунком від 29 січня 2009 року № 37590 відображено в акті від 30 червня 2008 року № 687-15-20-26350009 про результати невиїзної перевірки своєчасності внесення до бюджету сум збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року та 2008 рік по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит», на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0001671840/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3483,92 грн. (арк. справи 65-66, 67).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі № 2а-24442/09/1270 у задоволенні адміністративного позову про визнання нечинним, серед іншого, податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0001671840/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3483,92 грн. державному підприємству «Свердловантрацит» відмовлено за необґрунтованістю (арк. справи 68). В ході судового розгляду справи судом встановлено, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі № 2а-24442/09/1270 сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалась і набрала законної сили.
З огляду на вимоги частини 1 статті 72 КАС України, при розгляді даної справи судом не можуть ревізуватися обставини щодо правомірності/неправомірності зарахування державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області сплаченої згідно платіжного доручення від 19 травня 2009 року № 669 суми 29682,60 в рахунок погашення основного платежу в сумі 816,89 грн. та на погашення пені в сумі 310,11 грн. за податковим розрахунком по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 29 січня 2009 року № 37590, а не за призначенням платежу платіжного доручення на погашення податкового зобов'язання в сумі 29682,60 грн. за податковим розрахунком по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 21 квітня 2009 року № 11216.
Враховуючи, що в результаті зазначених дій відповідача, залишились несплаченим податкові зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за податковим розрахунком від 21 квітня 2009 року № 11216 у розмірі 1127,00 грн., відповідач платіжним дорученням від 30 вересня 2009 року № 19 на підставі статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІЙ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в рамках здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом продажу активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, спрямував 24897,41 грн. на погашення податкового боргу по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» за спеціальне водокористування (арк. справи 27), з яких 1127,00 грн. -зараховані на погашення податкових зобов'язань за спеціальне використання водних ресурсів згідно податкового розрахунку від 21 квітня 2009 року № 11216, а 23770,41 грн. -зараховані на погашення податкових зобов'язань за спеціальне використання водних ресурсів згідно податкового розрахунку від 20 липня 2009 року № 17547 (арк. справи 17).
Затримка сплати узгодженого зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за податковим розрахунком від 21 квітня 2009 року № 11216 у розмірі 1127,00 грн. склала 133 дні, а за податковим розрахунком від 20 липня 2009 року № 17547 -42 дні.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти
відсотків погашеної суми податкового боргу.
Розмір застосованих штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів відповідає вимогам підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ИІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів № 0003161840/0 в сумі 4754,08 грн. (арк. справи 22) та № 0003171840/0 в сумі 563,50 грн. (арк. справи 23) є такими, що відповідають чинному законодавству, і у задоволенні позову в частині визнання зазначених податкових повідомлень-рішень нечинними позивачу слід відмовити.
У задоволені позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № ,0003181840/0 про застосування штрафних санкцій по збору за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 873268,60 грн. суд відмовляє з таких підстав.
10 листопада 2009 року відповідачем проведено перевірку своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов'язання по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року по відокремленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит», за результатами якої складено акт № 1152-15-20-26350009 (арк. справи 18-20).
Перевіркою встановлена затримка сплати узгодженого зобов'язання по платі за користування надрами при видобутку корисних копалин більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 1746537,13 грн., що також підтверджується розрахунком штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року (арк. справи 21).
На підставі акта перевірки своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов'язання по платі за користування надрами при видобутку корисних копалин від 10 листопада 2009 року № 1152-15-20-26350009 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій № 0003181840/0 в сумі 873268,60 грн. (арк. справи 24).
Судом першої інстанції встановлено, що сплачені позивачем за платіжними дорученнями суми на погашення податкових зобов'язань по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року розподілялись відповідачем на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості погашення податкового боргу та пені, про що позивача повідомлялось податковими повідомленнями (арк. справи 71-76).
Відповідно до статті 14 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Чинним законодавством встановлений адміністративний та судовий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної податкової служби та їх посадових осіб.
Позивач податкові повідомлення про розподіл сплачених сум на погашення податкового боргу та пені отримував, у судовому порядку дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо зміни призначення платежу платіжних доручень та податкові повідомлення про розподіл сплачених сум на погашення податкового боргу та пені не оскаржував. Без визнання у судовому порядку дій протиправними та скасування податкових повідомлень про розподіл сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені, суд вважає неможливим визнавати протиправним та скасовувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року № 0003181840/0 про застосування штрафних санкцій по платі за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 873268,60 грн.
Доводи державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу і їх відповідністю вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Проте, як вже зазначено судом вище, без оскарження у судовому порядку дій державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо зміни призначення платежу та податкових повідомлень про розподіл сплачених сум на погашення податкового боргу та пені, у справі про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій суд не може надавати оцінку цим обставинам.
Також, суд вважає за необхідне зазначити щодо неправильності обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Колегія суддів, погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а тому він не може бути визнаний нечинним.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному урахуванні всіх обставин справи, тому відсутні підстави для її скасування.
На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-28076/09/1270 – залишити без задоволення
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-28076/09/1270 залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 червня 2010 року.
Ухвала у повному обсязі буде складена 02 червня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 02 червня 2010 року.
Головуючий: В.В. Попов
Судді Т.П. Бадахова
Н.К. Шаптала