Справа №6344 Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.П.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
27 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Висоцької В.С.. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Баранові В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі міста Горлівки на рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 5 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Микитівського районного суду міста Горлівки від 5 травня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Факт спричинення позивачу моральної шкоди повинен бути підтверджений висновком МСЕК, але такий висновок відсутній. Клопотання представника відповідача про призначення МСЕК з метою встановлення спричинення позивачу моральної шкоди судом залишено без задоволення. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому відсутня норма права, на яку послався позивач в обґрунтування позову. Судом порушена ст..60 ЦПК України, оскільки позивачем не надані відповідні докази в обґрунтування його позову. Сума 25 тисяч гривень, стягнута на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, не відповідає ступеню втрати ним професійної працездатності у 55%. Спірні правовідносини є трудовими, але суд не застосував тримісячний строк для звернення до суду, передбачений ст..233 КЗпП України, оскільки втрата працездатності позивачу встановлена 21 травня 2002 року. Тому судом порушені вимоги і ст..85 ЦПК України (а.с.29-30).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не підтримав доводи апеляційної скарги і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 5 травня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 25 тисяч гривень. Цим рішення встановлено, що позивач працював на шахтах вугледобувної промисловості у підземних умовах з 22 січня 1981 року по 30 серпня 2002 року. У зв'язку з роботою у вказаних умовах у позивача розвилися хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба і бронхіт, які спричинили йому стійку втрату працездатності. 2 серпня 2002 року МСЕК встановила позивачу втрату ним 50% професійної працездатності, а 1 вересня 2005 року - 55%. Вказане ушкодження здоров"я , завдає позивачу моральні і фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступень втрати позивачем професійної працездатності у розмірі 55%, наявність вимушених змін у можливості позивача продовжити професійну діяльність: заборона на працю з фізичними навантаженнями, в умовах впливу вібрації, пов'язану з перенапруженням, у несприятливому мікрокліматі; неможливість відновити втрачене здоров"я; звільнення позивача з роботи за станом здоров"я; встановлення позивачу групи інвалідності (а.с.26).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно , всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін , встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те , що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійними захворюваннями: вібраційна хвороба і хронічний бронхіт позивачу вперше МСЕК була встановлена 2 серпня 2002 року у розмірі відповідно 15% і 35%, а за сукупністю - 50% (а.с.4, 5, 9-Ю). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те , що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності , а позивачу завдана стійка втрата працездатності первинно у розмірі 50% 2 серпня 2002 року (а.с.4-5) і повторно - 55% 31 серпня 2005 року безстроково (а.с.6). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані , на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників , показань свідків , письмових доказів, речових доказів, висновків експертів . Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів : трудова книжка позивача (а.с.11) , акт розслідування професійних захворювань №65 від 3 травня 2002 року (а.с.9-10), довідки МСЕК (а.с.4, 5, 6), пояснення представника відповідача , який не оспорює ні
один із указаних письмових доказів , пояснення позивача , підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійними захворюваннями, у зв'язку з якими 2 серпня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 50% професійної працездатності за сукупністю двох професійних захворювань: вібраційна хвороба і хронічний бронхіт, а 31 серпня 2005 року - 55% і третю групу інвалідності безстроково . Тому довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, а саме ст..60 ЦПК України, спростовується матеріалами справи.
Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і згідно діючому . законодавству позовна давність не поширюється на вимогу-.-вро-відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров"я, (ст.268 ч.І п.З ЦК України в редакції 2003 року) і не поширювалася на вимоги, що випливали із порушення особистих немайнових прав (ст. 83 ЦК України в редакції 1963 року).
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступень втрати позивачем професійної працездатності, наявність вимушених змін у його професійній діяльності, заборонуна працю з фізичними навантаженнями, в умовах впливу вібрації, зв'язану з перенапруженням, у несприятливому мікрокліматі; неможливість відновлення втраченого здоров"я, звільнення позивача з роботи за станом здоров"я, встановлення позивачу групи інвалідності. Позивач є чоловіком, який у віці сорока років втратив професійну працездатність на 50% через професійні захворювання; через професійне захворювання хронічний бронхіт стан здоров"я позивача погіршився і це стало підставою для встановлення МСЕК 31 серпня 2005 року позивачу стійкої втрати професійної працездатності за сукупністю двох професійних захворювань у розмірі 55%. Сукупність цих обставин дозволила суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму двадцять п'ять тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 2 серпня 2002 року.
Відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з
відповідача на розрахунковий рахунок Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 315 , 317, 319 ЦПК України , апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі міст Горлівки відхилити .
Рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 5 травня 2006 року залишити без зміни .
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі міста Горлівки 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 26001014180002 Відкритого акціонерного товариства „Банк Універсальний" міста Львів; МФО банку 325707; код ЄДРГТОУ 30045370; отримувач Державне підприємство „Судовий інформаційний центр".
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .