Судове рішення #9651073

                                                                 

                                                                   

                                          Справа №2-10/2010р

  РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

  10 червня 2010  року

        Гусятинський районний суд  Тернопільської області

  в складі: головуючого судді                          Цвинтарної Т.М.

      при секретарі                                                  Рудніцькій О.П.

      за участю  :

      позивача                                                          ОСОБА_1

  представників відповідачів :                      

  державного   територіально-

  галузевого об’єднання  

  «Львівська залізниця»                                    Татарука Л.Р.

  Копичинецької міської ради

   Гусятинського району

   Тернопільської області                                  Желізняка З.І.

   відділкової клінічної

   лікарні станції Тернопіль

   ДТГО  «Львівська залізниця»                        Дригуша Я.М.

   представника третьої особи

   на стороні відповідача,

   яка не заявляє самостійних вимог

   відокремленого підрозділу «Тернопільська дирекція

   залізничних перевезень»  ДТГО                    Татарука Л.Р.

     розглянувши у відкритому судовому засіданні   в селищі Гусятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(далі – ДТГО «Львівська залізниця»), Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації (далі – Гусятинське РК БТІ), Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області, відділкової клінічної лікарні станції Тернопіль ДТГО  «Львівська залізниця», третя особа на стороні позивача ОСОБА_8, яка не заявляє самостійних вимог сектор опіки та піклування   служби у справах дітей Гусятинської райдержадміністрації,  третя особа на стороні відповідача ДТГО  «Львівська залізниця», яка не заявляє самостійних вимог  відокремлений підрозділ  «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» ДТГО   про виселення, вселення та зобов’язання Гусятинського РК БТІ внести зміни до експлікації інвентарної справи,  -

 

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  звернулися до суду з позовом до відповідачів державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», Гусятинського РК БТІ, Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області, відділкової клінічної лікарні станції Тернопіль ДТГО  «Львівська залізниця», третя

особа на стороні позивача ОСОБА_8 яка не заявляє самостійних вимог сектор опіки та піклування   служби у справах дітей Гусятинської райдержадміністрації,  третя особа на стороні відповідача державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», яка не заявляє самостійних вимог  відокремлений підрозділ  «Тернопільська дирекція залізничних перевезень»  про зобов’язання Гусятинського РК БТІ внести зміни до

інвентарної справи та у Витяг з єдиного державного реєстру на будинок , що в   АДРЕСА_1,   зазначивши у даних документах відомості, які відповідають свідоцтву про право власності, виселення  із квартири, що в АДРЕСА_1 аптеки відповідача – державного територіально-галузевого об’єднання   «Львівська залізниця».  

Позивачі вказали, що згідно рішення  Гусятинського районного суду від 11.05.2006 року  Львівську державну залізницю зобов’язано не чинити перешкод у користуванні квартирою в будинку АДРЕСА_1. Оскільки зазначене рішення суду тривалий час не виконувалося,  вони в жовтні 2008 року звернулися до суду з позовом про вселення їх в спірне приміщення. Під час розгляду справи  за вказаним вище позовом, їм стало відомо, що рішенням виконкому Копичинецької міської ради від  21.12.2006 року №177    без  прийняття рішення про переведення спірного житлового приміщення у нежитлове за відповідачем – державним  територіально-галузевим  об’єднанням  «Львівська залізниця» визнано право власності на будівлі і споруди, зокрема і на   пасажирський будинок залізничної станції м.Копичинці, по АДРЕСА_1, в якому розташована спірна квартира.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка одночас і являється    представником позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  уточнила позовні вимоги і просила зобов’язати Гусятинське РК БТІ  внести зміни в експлікацію  інвентарної справи  на будинок, що в м.Копичинці, по АДРЕСА_1, зазначивши під номерами 29, 30  замість «медпункт»- «квартира», виселити із вищевказаного приміщення медпункту  та вселити їх  у зазначене спірне приміщення. Просила   позов   задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача державного  територіально-галузевого  об’єднання   «Львівська залізниця» позов не визнав і просив відмовити   позивачам  в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що  згідно свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 22.02.2006 року, виданого виконкомом Копичнецької міської ради   та матеріалі інвентарної справи за ДТГО «Львівська залізниця» зареєстрований – пасажирський будинок станції Копичинці, площею 934,2 кв.м.,  на першому поверсі якого, зокрема, розміщений медпункт, який не структурним підрозділом Львівської залізниці. Також зазначив, що вимога позивачів щодо зобов’язання Гусятинського РК БТІ внести зміни до експлікації інвентарної справи на вищевказаний будинок не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того вказав, що статус спірного приміщення до 2006 року   був невизначений, а станом на даний час це є  службово-технічне приміщення.   Рішення про проведення  спірного приміщення зі статусу житлового в нежитлове не приймалося. Вважає, що  пасажирський будинок є нежитловим приміщення. Позивачі  тимчасово   проживали   в спірному приміщенні з 1981 року на підставі ордера, виданого їх   відомством, без реєстрації  його у виконкомі  міської ради. Претензій до позивачів про виселення із спірного приміщення не ставилося до кінця 2005 року.  Доказів про те, що спірне приміщення є житловим немає.

Медпункт вселили у спірне приміщення на початку 2006 року.

Представник відповідача – відділкової клінічної лікарні станції Тернопіль ДТГА «Львівська залізниця» в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що з 23 березня 2006 року медпункт знаходиться в приміщенні пасажирського  будинку, що в м.Копичинці по АДРЕСА_1 без укладення будь-якого договору оренди   із ДТГО «Львівська залізниця». До 2006 року  медпункт знаходився поза межами даного приміщення. Зазначив, що спірне приміщення не відноситься до житлового фонду, воно не облаштоване для проживання людей.

Представник відповідача -  Копичинецької міської ради позов визнав і просив задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на те, що відповідач ДТГО «Львівська залізниця» незаконно без будь-яких пояснень Копичинецькій міській раді при поданні документів для оформлення   права   власності на вищевказані будівлі і споруди за ДТГО «Львівська залізниця»   не вказали  про наявний спір між ними та сім’єю ОСОБА_5.

Представник відповідача – Гусятинського РК БТІ в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, подавши заяву про слухання справи у відсутності їх представника, а також із зазначенням  того, що  роботи   по проведенні первинної інвентаризації та реєстрації  правовстановлюючого  документа на АДРЕСА_1, що по вул.Залізнична в м.Копичинці проведені згідно  чинного законодавства  України. На момент проведення інвентаризації будівель і споруд ДТГО «Львівська залізниця» (09.11.2006 р.) медпункт знаходився, що і було зафіксовано в експлікації інвентарної справи. На зміну використання приміщень (нежитлове під житлове і навпаки)  необхідно одержувати  дозвіл в  установленому порядку. Статус приміщень житлових квартир визначається проектом на його будівництво.

Представник третьої особи  на стороні позивача ОСОБА_8 – сектору опіки та піклування служби у справах дітей Гусятинської районної державної адміністрації в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що в сім’ї позивачів є малолітня дитина ОСОБА_8 і в разі відмови позивачам в позові буде порушене її право на житло.

Представник третьої особи на стороні відповідача – відокремленого підрозділу  «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» ДТГО  в суді заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що  спірне  приміщення балансоутримувачем якого є відокремлений підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень», не придатне для проживання, позивачів в минулому було поселено тимчасово.

Суд, заслухавши доводи сторін, їх представників, представників третіх осіб, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає  до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі   ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 проживали у наданій законом порядку квартирі, що в пасажирському будинку АДРЕСА_1, що стверджується  копією ордеру №12, виданого    24 листопада 1980 року  управлінням Львівської залізниці  та копією будинкової книги №2 станції Копчинці Львівської залізниці  по АДРЕСА_1

Спірна квартира  знаходилася в будинку, що належала  Львівській державній залізниці.

Рішенням Гусятинського районного суду  від 11 травня 2006 року,

залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області 13.07.2006 року відмовлено в позові Львівської державної залізниці до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання такими, що втратили  право користування житловим приміщенням і зобов’язано Львівську державну залізницю   не чинити перешкод у користуванні квартирою в будинку АДРЕСА_1, віддавши останнім ключі від квартири.

На виконання даного рішення суду 14 серпня 2006 року виданий виконавчий лист, однак рішення не виконане у зв’язку з тим, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника (ст.76 Закону України  «Про виконавче провадження»), що стверджується оглянутими в судовому засіданні документами з виконавчого провадження.

Рішенням виконкому Копичинецької міської ради від 21 грудня 2006 року  №177 визнано за державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця»  право власності і видано свідоцтво про право власності, виготовлено технічну документацію.

В процесі виготовлення   технічної документації житлове приміщення, яке займали позивачі, зазначено як «Медпункт».

В судовому засіданні представник відповідача ДТГО «Львівська залізниця»    вказав, що спірне приміщення  в якому тимчасово проживали позивачі на час виконання рішення суду було зайнято – розміщено медпункт.

Згідно ч.2 ст.7   Житлового кодексу України   непридатні для  проживання  жилі  будинки  і  жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях   за рішенням  виконавчого  комітету  обласної,  міської (міста республіканського підпорядкування) ради.

Згідно ч.ч.1,2 ст.8   Житлового кодексу України  переведення придатних для проживання жилих будинків  і  жилих приміщень  у  будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі,  як  правило,  не  допускається.  У виняткових   випадках переведення  жилих  будинків  і  жилих  приміщень  у  нежилі  може здійснюватися за рішенням органів,  зазначених  у  частині  другій
статті 7 цього Кодексу.

Переведення жилих будинків  і  жилих  приміщень  відомчого  і
громадського  житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних   міністерств,   державних   комітетів,   відомств   і  центральних органів громадських організацій.

Судом встановлено, що рішень таких не приймалося.

Враховуючи наведене, суд вважає, що запис в експлікації    інвентарної справи слід визнати частково недійсним в частині запису під номерами 29,30 «Медпункт» в графі «Призначення частин приміщень».

Враховуючи те, що позивачам   спірне приміщення  надано як квартиру, а відповідач – ДТГО  «Львівська залізниця»  чинить перешкоди у користуванні нею, тому позовні вимоги слід задовольнити і вселити  позивачів у вищевказану квартиру.

Посилання представника відповідача ДТГО  «Львівська залізниця» на те, що спірне приміщення не є квартира, а споруди пасажирського будинку станції Копичинці, є службово-технічним приміщенням, суд не приймає до уваги, як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема рішенням  Гусятинського районного суду від 11 травня 2006 року, яким встановлено, що спірне приміщення  

є квартирою.

Дане рішення суду набрало законної сили і відповідно до ст.14 ЦПК України

є обов’язковим  для виконання.

Твердження представника відповідача ДТГО  «Львівська залізниця»  , що спірне приміщення переобладнано під медпункт, суд не приймає до уваги, оскільки воно проведено незаконно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

На підставі наведеного, ст.ст.7,8,9, 111, 191  Житлового кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57, 60, 212, 213, 215, 218  ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 -  задовольнити.

Вселити в квартиру в будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на І  поверсі в приміщенні медпункту зазначеного  в експлікації інвентарної справи   під №№29, 30   пасажирського будинку  залізничної  станції   Копичинці державного територіально-галузевого об’єднання  «Львівська залізниця»  ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8   шляхом виселення  з медпункту   державного   закладу  «Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль ДТГО  «Львівська залізниця»».

Визнати частково недійсним реєстраційний запис  в експлікації інвентарної справи  без номера  на будинковолодіння, що по АДРЕСА_1 Гусятинського району Тернопільської області, власник  - державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця» в частині запису   під номерами 29, 30 «Медпункт» в графі   «Призначення частин приміщення».

Стягнути з державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська  залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати  по    сплаті судового збору  в розмірі   8 грн. 50 коп., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення   розгляду справи  в розмірі 37 грн. 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:  підпис

З оригіналом вірно

Рішення не набрало законної сили

           Голова Гусятинського районного суду                                                   Г.М.Римар

  • Номер: 22-ц/781/1563/16
  • Опис: заява про відновлення втраченого судового провадження
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-10
  • Суд: Апеляційний суд Кіровоградської області
  • Суддя: Цвинтарна Тетяна Миколаївна
  • Результати справи: Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.06.2016
  • Дата етапу: 07.07.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація