Справа № 2-539/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    11 червня 2010 року. Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті  у складі:

    головуючого - судді                               Тимошенка С.В.

    при секретарі                                        Коренчук О.Е.

    за участю адвоката                          

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Татар-бунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

                   про визнання права власності на земельну ділянку,                  

В С Т А Н О В И В:

      Позивач звернувся до суду з позовом до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, після смерті якого залишилася зе-мельна ділянка площею 5,92 га, розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 022200, яку він має право успадкувати по заповіту. При зверненні до Татарбунарської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено у зв’язку з тим, що відсутній кадастровий номер на зазначену земельної ділянки. Зважаючи на дані обставини, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку.

     Позивач у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги під-тримав у повному обсязі.

     Представник Борисівської сільської ради Татарбунарського райо-ну Одеської області у судове засідання не з’явився, згідно надісла-ної до суду заяви голова сільської ради позовні вимоги визнав, не заперечував проти визнання права власності на земельну ділянку за позивачем, просив справу розглянути без участі представника сільсь-кої ради.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

     Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухва-люється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Ко-дексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

     Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ( а.с.5 ) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білгород-Дністровському Одесь-кої області.

    З довідки № 245 від 18.05.2010 р. виданої Борисівською сільсь-кою радою Татарбунарського району Одеської області ( а.с.6 ) видно, що померлий ОСОБА_2 з 1958 року і по день смерті був зареєст-рований і проживав АДРЕСА_1    

    З листа № 10-1450/09 від 10.03.2010 р. Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» ( а.с.7 ) видно, що відповідно до даних автоматизованої системи державного земельного кадастру, ведення якої здійснюється згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України № 174 від 02.07.2003 року, відсутні відомості щодо виникнення права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку на підставі розпорядження Татарбунарської РДА за № 494/А-2003 від 22.12.2003 р., у зв’язку з цим не має змоги виготови-ти запитуваний витяг з державного реєстру земель.

    Копією Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 022200 ( а.с.8 ) підтверджується, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,92 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до витягу з технічної документації про визна-чення нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 571 від 18.03.2010 р. ( а.с.9 ) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту ( 2,623 станом на 01.01.2008 року ) загальною площею 5,92 га складає 47923,48 грн.

Згідно довідки № 572 від 18.02.2010 р., виданої відділом держ-комзему у Татарбунарському районі Одеської області ( а.с.10 ) зе-мельна ділянка загальною площею 5,92 га розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської облас-ті, вона дійсно знаходиться у власності ОСОБА_2, що засвідчено Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 022200, зареєстрованого 14.06.2004 р. у книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за № 3102, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державна реєстрація земельних сервітутів та обмежень (обтяжень) прав на вищезазначену земельну ділянку відповідно до вимог ч.ч.2,3 ст.100 та ч.2 ст.111 ЗКУ відсутня.    

Відмова нотаріуса ( а.с.11 ) свідчить про неможливість позивача отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв’язку з ненаданням витягу з державного реєстру земель відносно успадкованої ділянки.

З копії заповіту ( а.с.14 ) вбачається, що ОСОБА_2, на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження, яким заповів усе майно належне йому на праві приватної власності ОСОБА_1. Зазначений заповіт чинний, що підтверджується копіями витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі та витягу зі спадкового реєстру ( а.с.12-13 ).

    Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця ), до інших осіб ( спадкоємців ). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.    

     Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімей-них, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин - ст.1235 ЦК України.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за зако-ном має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

     У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповіту померлого ОСОБА_2, однак отримати сві-доцтво про право на спадщину за заповітом через нотаріальну контору позивач не має можливості, у зв’язку з ненаданням ним витягу з державного реєстру земель щодо зазначеної земельної ділянки.

     За таких обставин суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано право власності на земельну ділянку площею 5,92 га, роз-ташовану на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка належала ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.58-60,208,209,213-215 ЦПК України, ст.ст.1216,1217,1233,1235, ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

     Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1, який ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Борисівка Татарбунарського району Одеської області, право власності на земельну ділянку площею 5,92 га, розта-шовану на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, посвідчену Державним актом серії IV-ОД № 022200, яка залишилася після смерті ОСОБА_2  ё                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

      Суддя                                           Тимошенко