Справа 2-2674/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

05 серпня 2009 року                        Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді                              Шевченко Н.М.,

при секретарі                                    Фузік Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та знаття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

 Позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та знаття з реєстрації місця проживання, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2007 року відповідач в квартирі не проживає, особисті речі відповідача в квартирі відсутні, відповідач вселитись до квартири наміру не має, комунальні послуги не сплачує, добровільно знятись з реєстрації відповідач відмовляється.

    Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, пояснив, що позивачка являється квартиронаймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_1. На даний час в квартирі прописані: позивачка ОСОБА_1, та відповідач ОСОБА_1

    Відповідач ОСОБА_2 в 2007 року залишив квартиру при цьому забрав всі свої речі і до цього часу не повернувся та не цікавився квартирою, а також ніякої участі у сплаті вартості квартирної плати та комунальних послуг не приймав. Перешкод щодо користування вказаним житловим приміщенням по відношенню до відповідача позивачка не чинила.

    Відповідач не виписався із зазначеної житлової площі, це перешкоджає позивачці належним чином користуватися житлом, оскільки житлова-експлуатаційна організація вимагає сплати вартості комунальних послуг за всіх зареєстрованих в цій квартирі, в тому числі і за відповідача, який в цій квартирі фактично не проживає.

Вважає, що відповідач добровільно залишив квартиру, і не користується житловим приміщенням без поважних причин у зв’язку з чим втратив право користуванням цим приміщенням.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, підтримав обставини, викладені в позовній заяві, пояснив, що в 2007 році добровільно покинув місце проживання в даній квартирі, особистих його речей в квартирі немає, наміру вселитись до квартири не має.

Третя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлялось належним чином, до суду надійшло письмове повідомлення про розгляд справи у відсутності їх уповноваженого представника та вирішити питання  по справі відповідно до вимог чинного законодавства.

           Вислухавши пояснення позивача, відповідача, надані в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

3гідно з ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуватись нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.

3гідно з ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», в якій зазначено, що: «Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, забов»язані  протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання».

          Як вбачається з довідки Житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 402 від 20.07.2009 року (форма №3), позивачка ОСОБА_1 являється власником особового рахунку на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1 та прописана в ній разом з відповідачем  ОСОБА_1 (а.с. 5).  

Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а відповідно до ст.72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування  житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.

Як вбачається з пояснень позивачки, відповідач  ОСОБА_1 не проживає в квартирі  з  2007 року, особисті речі відповідача у квартирі відсутні, наміру проживати в квартирі відповідач не має, за комунальні послуги не сплачує, позивач не чинила перешкод відповідачу в користуванні даною квартирою, наміру вселитись до квартири відповідач не виявляв.

На підтвердження факту  відсутності відповідача за адресою спірною квартири позивачем надано акти Житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 402 від 20 липня 2009 року, 16 квітня 2007 року, 08 липня 2009 року, 06 лютого 2008 року,  які складено у складі свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили відсутність відповідача в квартирі АДРЕСА_1.(а.с. 6-9).

Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як з’ясовано судом, позивачка не чинила перешкод в користуванні квартирою, будь-яких поважних причин, які б перешкоджали відповідачу користуватись спірною квартирою, судом не встановлено.

Таким чином,  суд дійшов висновку, що  позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню,  відповідача ОСОБА_1 є підстави  визнати таким, що втратив право користування житловою площею, а саме, квартирою АДРЕСА_1, оскільки, як доведено в суді відповідач понад шість місяців у спірній квартирі не проживає, за комунальні послуги не сплачує, наміру вселятись до спірної квартири не має.

        Відповідно до ч. 1 ст. 218  ЦПК України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 64, 71, 72  Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 12.04.1985 року №2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” (зі змінами та доповненнями), ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ст.ст.1,3, 10, 57, 58, 60, 88,  209, 212-215, 224-226, 231, 232  Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.

            Усунути перешкоди в здійсненні права користування  шляхом зняття з реєстрації Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення чи у порядку ч. 4 ст.295 Цивільного процесуального кодексу України.

             СУДДЯ:

Справа 2-2674/09 р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

05 серпня 2009 року                        Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді                              Шевченко Н.М.,

при секретарі                                    Фузік Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та знаття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

Враховуючи, що для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за необхідне оголосити вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ч.1 ст. 218 ЦПК України. З повним  рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитися через три дні після проголошення в судовому засіданні  вступної та резолютивної частин рішення.

Керуючись ст. 64, 71, 72  Житлового кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 12.04.1985 року №2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” (зі змінами та доповненнями), ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ст.ст.1,3, 10, 57, 58, 60, 88,  209, 212-215, 224-226, 231, 232  Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.

            Усунути перешкоди в здійсненні права користування  шляхом зняття з реєстрації Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення чи у порядку ч. 4 ст.295 Цивільного процесуального кодексу України.

    СУДДЯ: