Справа № 2-А-103/10

       ПОСТАНОВА

                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          25 травня 2010 року         Подільський районний суд м. Києва,

у складі: головуючого - судді     Трегубенко Л.О.,

при секретарі     Лемішко A.C.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у місячний термін недоотриману компенсацію за невикористані санаторно-курортні путівки з урахуванням інфляції в розмірі 16690 грн. за період з 1996 р. по 2009 р., щорічно виплачувати їх середню вартість в Україні, в разі невикористання, довічно, і відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.,

В С Т А Н О В И В :

25.09. 2009 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у місячний термін недоотриману компенсацію за невикористані санаторно-курортні путівки з урахуванням інфляції в розмірі 16690 грн. за період з 2001 р. по 2009 p., щорічно виплачувати їх середню вартість в Україні, в разі невикористання, довічно, і відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн..

В ході розгляду справи позивач уточнював свої вимоги, за останніми від 10.03.2010 р. просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування, перерахунок та виплату компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки за період 1996-2009 p. p., з урахуванням інфляційних втрат, та моральну шкоду в сумі 10000 грн..

Зазначив, що є інвалідом 1 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорія 1.

Відповідно до ст. 20 п. 4 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації і пільги, зокрема, передбачене позачергове щорічне безоплатне надання санаторно-курортних путівок, або одержання грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Враховуючи, що за період з 1993 по 2009 p.p. за станом здоров'я не мав можливостей використати своє право на одержання санаторно-курортної путівки, вважає, що управління повинно йому сплатити компенсацію середньої її вартості в Україні за кожен рік невикористаного права.

Згідно довідки Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 06.06.2008 р. №04 /1351-06 компенсація була виплачена в таких розмірах: у 2001 р. - 70 грн.: в 2002 р.-70 грн.; з 2003 р. по 2009 р. виплати не проводилися.

На підставі його розрахунку, відповідно до листа Федерації Професійних спілок України №04/12з від 12.02.2008 р. щодо середньої вартості санаторно-курортної путівки в Україні, розмір компенсації складає: 2001 р. - 1100 грн. - 70 грн. = 1030 грн.; 2002 р. - 1340 грн. - 70 грн. = 1270 грн.: 2003 p.- 1620 грн.; 2004 p.- 1830 грн.; 2005 р. - 2300 грн.; 2006 р.-2140 грн.; 2007 р. - 2700 грн.; 2008 р. - 3800 грн., а всього за період з 2001 р. по 2009 р. - 16690 грн..

Вважає, що відповідач грубо порушив його права, чим завдав й моральної шкоди, яку оцінює в 10000 грн., не виплачуючи відповідні суми компенсації на санаторно-курортне лікування, обманював, як інваліда, що унеможливило придбати необхідні ліки та оздоровитися.

На його думку, відповідно до норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також ч. 1 ст. 13 «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», строки позовної давності згідно ст. 99 КАС України, яка передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, - на категорію таких справ не застосовуються.

Позивач, з посиланням на положення Конституції України, як норми прямої дії, постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди" із наступними змінами , ст. 20 Закону України '"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інші законодавчі та нормативно-правові акти, просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати його нарахувати, перерахувати та виплатити компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки, з урахуванням останніх уточнень від 10.03.2010 p., за період 1996 -2009 р. р. , компесувати втрату від інфляції, у місячний термін та щорічно виплачувати її середню вартість в

Україні, в разі невикористання, довічно і відшкодувати заподіяну моральну шкоду в сумі 10000 грн. в місячний термін.

Відповідач - управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації. - позовні вимоги не визнав у повному обсязі, у письмових запереченнях навів наступні підстави.

Зазначив, що позивач перебуває на обліку з 2000 р., як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалід 1 групи, посвідчення: НОМЕР_1, вкладка НОМЕР_2.

Згідно розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації №630 від 03.05.2007 р., на виконання рішення районної ради від 01.03.2007 № 163 «Про внесення змін до структури та загальної чисельності працівників виконавчого органу Подільської районної у місті Києві державної адміністрації», управлінням лише з 01.06.2007 р. були прийняті функції відділу захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС. в т. ч. з оздоровлення постраждалих громадян, тому звернення позивача щодо вимог за попередні періоди не має правових підстав.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. особам, віднесеним до категорії І, передбачені гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове щорічне безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за бажанням громадян грошової компенсації в розмірі її середньої вартості в Україні. Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положенням про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( пп. 4 п. 10), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 № 800, визначений порядок організації щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) таких категорій громадян, вони забезпечуються путівками на підставі письмової заяви та довідки для отримання путівки (ф. 070-у).

Згідно п.17 цього Положення, у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування, таким громадянам виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2008 р. № 885 «Про розмір та порядок виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2005-2007 роки», компенсація вартості санаторно-курортного лікування, зокрема таким, які належать до категорії 1, за 2005-2007 р. р. виплачується у розмірі 250 грн..

Відповідно до п. 2 цієї ж постанови, виплата компенсації здійснюється за рахунок видатків, передбачених Міністерству праці та соціальної політики у Державному бюджеті України на 2008 р., органами, що організовують оздоровлення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 N 800, за умови подання зазначеними особами відповідної заяви, довідки (форма 070-у) та фінансового документа, що підтверджує оплату санаторно-курортного лікування за власні кошти.

Розмір та порядок виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування на 2008 рік Кабінетом Міністрів України не визначений, а тому й підстав для виплати за відповідний період немає.

Щодо вимоги здійснити виплату недооториманої компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку, то згідно п.4. Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936, управління здійснює лише нарахування такої компенсації, а безпосередню виплату проводить Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Вважає вимоги позивача провести виплату недорахованих сум компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки такими, що не ґрунтуються на законі, і не можуть бути задоволеними.

Відповідно до ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що можуть слугувати підставою звернення особи до суду, а правові підстави зобов'язувати надалі вчиняти будь-які дії чи утримуватися від їх вчинення (на майбутні періоди) відсутні.

Тому вимоги зобов'язати виплачувати щорічно середню вартість санаторно-курортної путівки в Україні, в разі її невикористання, довічно, не можуть бути задоволені, як безпідставні.

Щодо моральної шкоди, то згідно п.З постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві має бути чітко зазначено, в чому полягає така шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач не зазначив обставин, які свідчили б про заподіяння моральної шкоди (факти розладу здоров'я, переживань, моральних страждань) та жодним чином цього не доводить (ніяк документально не підтверджує дійсного погіршення свого морального здоров'я), оцінивши моральну шкоду в 10 000 грн., жодних документів \ підтвердження своїх втрат на відновлення здоров'я, не надав.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, тому вимоги позивача компенсувати недоотримані кошти за 2001-2007 p.p. не можуть бути задоволені за пропуском строку позовної давності.

Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі із наведених у заяві підстав, з урахуванням уточнень, просить задовольнити.

Представники відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, на підставі довіреностей - начальник відділу Фищук О.А та спеціаліст 1 категорії Красноштан С.А. позовні вимоги не визнали із підстав, наведених у письмових запереченнях, наполягають на застосуванні строку позовної давності щодо періоду часу по 2007 p., а за період 2008 - 2009 р. p., з врахуванням того, що компенсація середньої вартості путівки в поточному році здійснюється за умови подачі громадянином відповідної заяви до 15 жовтня попереднього року, просять відмовити, оскільки позивач заяву з відповідними документами (довідкою ф. 070-у) до управління ні в 2008 p., ні 2009 р. не подавав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підтверджені та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд установив, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії І, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, вкладкою до нього НОМЕР_2, довідкою МСЕК (а.с. 10).

Згідно довідки від 22.09.2009 р. №1283 поліклініки №2 Подільського району м. Києва, ОСОБА_1, 1949 p. народження, спостерігається лікарями з 02.07.1998 р. по теперішній час, за записами у амбулаторній картці, санаторно-курортна картка йому не оформлялась (а.с. 16).

Щодо стягнення невиплаченої компенсації середньої вартості путівок позивачеві суд встановив наступне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (п.1 ст. 14) надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: - "позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні. Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд не приймає до уваги лист Федерації Професійних спілок України №04/12з від 12.02.2008 р. щодо середньої вартості санаторно-курортної путівки в Україні: 2001 р. - 1100 грн. ; 2002 р. - 1340 грн. ; 2003 р. -1620 грн.; 2004 p.- 1830 грн.; 2005 р. - 2300 грн.; 2006 р.-2140 грн.; 2007 р. - 2700 грн.; 2008 р. - 3800 грн., оскільки законодавчо обумовлене право Кабінету Міністрів України визначати розмір їх середньої вартості (а.с. ІЗ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2008 р. № 885 «Про розмір та порядок виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2005-2007 роки» (п.1), компенсація вартості санаторно-курортного лікування, зокрема таким, які належать до категорії 1, за 2005-2007 р. р. виплачується у розмірі 250 грн..

Пунктом 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 p. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладений в наступній редакції: "позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації середньої вартості самостійного санаторно-курортного лікування, визначаються Кабінетом Міністрів України".

Вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. N 10-рп/2008, і ч. 1 п. 4 ст. 20 цього Закону діє в редакції від 06.06.1996 p..

Згідно довідки Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 06.06.2008 р. №04 /1351-06 позивачеві компенсація за невикористані путівки була виплачена поштовим переказом у таких розмірах: за 1998 р. - 70 грн. (список № 306 від 01.06.1999 р.); за 2000 р. - 70 грн. (список № 572 від 28.05.2001 р.); за 2001 р. - 70 грн. (список №565 від 23.04.2002 р.): за 2002 р. - 70 грн. (список № 230 від 07.07.2003 p. )(а.с. 11,12).

З 2003 р. по 2009 р. безоплатні санаторно-курортні путівки позивачу не надавалися, компенсації їх вартості не проводилася.

Відповідно до п. 8, пп. 4 п. 10 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 р. № 800, такі категорії громадяни забезпечуються путівками на підставі письмової заяви та довідки, зазначеної в п. 6 цього Положення (форма 070-у).

Дані про кількість громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які подали заяви щодо виділення путівок для санаторно-курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації, подаються до органів, що організовують оздоровлення, до 15 жовтня поточного року.

Тобто, у цьому Положенні чітко зазначено, що позивач має право на компенсацію вартості санаторно-курортної путівки через рік після звернення за її отриманням.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач звернувся до суду із позовом про нарахування (перерахування), виплати компенсації вартості санаторно-курортних путівок за минулий час, з врахуванням уточнень, з 1996 р. по 2007 р. з пропуском строку позовної давності.

Відповідач наполягає на застосуванні позовної давності щодо компенсації вартості санаторно-курортних путівок за минулий час, з 1996 р. по 2007 р., а позивач не обгрунтував пропущення строку звернення до суду з поважних причин, тому ці вимоги не можуть бути задоволені за пропуском строку позовної давності.

Позивач подавав заяви інформаційного порядку від 05.12.2007 р., 29.12.2007 р., 16.02.2008 р., 28.05.2008 р. до відповідача щодо компенсації вартості путівок (а.с.58-61).

Отримував відповідні роз»яснення щодо порядку вирішення питань, пов»язаних із санаторно-курортним лікуванням відповідно до Положення від 16.05.2000 р., зокрема, листами №№ Р-1507/2,9-1507/1, Р-7 від 08.01.2008 р. та 13.03.2008 р. його було інформовано про необхідність щорічно подавати відповідний пакет документів до органів, що організовують оздоровлення, до 15 жовтня поточного року для отримання компенсації вартості путівки в наступному році, пропонувалось звернутися з відповідною заявою, надати медичну довідку ф-070/у, копію посвідчення і паспорту (а.с.14,15).

Позивач із заявами про виплату компенсації середньої вартості санаторно-курортної путіки з довідками ф.070/у до 15 жовтня поточного року для її отримання в наступному році до відповідача не звертався, не обліковувався щодо отримання такої компенсації, в т. ч. і на 2009 р., і не має підстав для її отримання, власне, не подав такий пакет документів і на наступний період (а.с. 14,15).

Щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн., то позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено жодних протиправних дій відповідача по відношенню до позивача, який не реалізував передбачене законом право на отримання грошової компенсації вартості санаторно-курортної путівки відповідно до встановленого порядку.

Позовні вимоги зобов»язати виплачувати грошову компенсацію середньої вартості санаторно-курортної путівки в Україні, в разі їх невикористання, щорічно і довічно, - безпідставні, оскільки згідно ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що можуть слугувати підставою звернення особи до суду, а не зобов'язання вчиняти будь-які дії чи утримуватися від їх вчинення на майбутнє, окрім того, управління здійснює нарахування соціальних виплат, а не їх виплату , на наступний рік за умови подачі відповідної письмової заяви та довідки ф. 070-у) до 15 жовтня поточного року.

Суд, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у місячний термін недоотриману компенсацію за невикористані санаторно-курортні путівки в розмірі 16690 грн., з урахуванням інфляції, за період з 1996 р. по 2009 р., щорічно виплачувати їх середню вартість в Україні, в разі невикористання, довічно, і відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., - не доведені, безпідставні, і задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, ст.ст. 1,3,6, 8, 19,21,22,24,46,48,55,56,64,92 Конституції України, ст.ст. 1. 13. 20, 67, 70, 71 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2000 р. № 800. керуючись ст.ст. 2, 8, 10,11,13, 18, 69-71,86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у місячний термін недоотриману компенсацію за невикористані санаторно-курортні путівки у розмірі 16690 грн., з урахуванням інфляційних втрат, за період з 1996 р. по 2009 р., щорічно виплачувати їх середню вартість в Україні, в разі невикористання, довічно, і відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., - відмовити .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів з дня подання заяви

Суддя: