УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Ященка В.А.
суддів – Пархоменко О.М.,
Моїсеєнко Т.М.
з участю прокурора - Гриценка А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2010 року, якою відносно
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
ВСТАНОВИЛА:
До Зарічного районного суду м. Суми з поданням, погодженим із заступником прокурора Сумської області, звернувся старший слідчий СВ прокуратури Сумської області про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому слідчий мотивував свої вимоги тим, що відносно ОСОБА_2, офіцера відділення оперативної протидії контрабандній діяльності Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 3, 201 ч. 2 КК України. Злочин є особливо тяжким, перебуваючи на волі ОСОБА_2 може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2010 року було відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у зв’язку з його необґрунтованістю, при цьому суд мотивував своє рішення тим, що органи досудового слідства не надали суду доказів того, що ОСОБА_2 може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, продовжувати злочинну діяльність. ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується і підстав вважати, що необхідно обрати саме такий запобіжний захід немає.
У поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати, як незаконну, справу повернути на новий судовий розгляд.
Свої вимоги тим, що рішення суду суперечить вимогам ч. 5 ст. 165-2 КПК України, оскільки в резолютивній частині постанови суд не відмовив в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а відмовив у задоволенні подання, тобто, не відмовивши в обранні в якості запобіжного заходу взяття під варту, обрав обвинуваченому запобіжний захід підписку про невиїзд. Суд не врахував того, що ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище, вчиняв злочини тривалий час в складі організованої групи, злочин є особливо тяжким, перебуваючи на волі ОСОБА_2 може, використовуючи своє службове становище, перешкоджати встановленню істини по справі, шляхом впливу на осіб, відносно яких порушена кримінальна справа та не встановлено на даний час їх місцезнаходження, може знищити докази по справі – телефони, сім-карти, обвинувачений є військовослужбовцем і за наказом командира зобов’язаний відлучатися з постійного місця проживання для виконання службових обов’язків, тому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд буде щодня порушуватись. Крім того, суддею, в порушення вимог ч. 4 ст. 165-1 КПК України, не було під розписку роз’яснено ОСОБА_2 в чому полягає обраний запобіжний захід, обов’язки, які на нього покладаються.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який повністю підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд, розглядаючи подання слідчого, не в повній мірі врахував вимоги ст.ст. 148, 150 КПК України. Суд, відмовляючи в задоволенні подання, не врахував тих обставин, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком понад три роки.
Окрім того, суд дійшов невірного висновку про те, що слідчий не навів достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2 має намір ухилятися від слідства та суду, а також перешкоджати встановленню істини по справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2010 року слідчим була винесена постанова про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за фактом контрабандного переміщення товарів через митний кордон України поза митним кордоном, вчиненого у складі організованої групи, у великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 3, 201 ч. 2 КК України.
Суд мав би взяти до уваги доводи подання слідчого в тому, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем Державної прикордонної служби і має можливість, використовуючи своє службове становище, впливати на осіб, відносно яких порушена кримінальна справа та не встановлено на даний час місцезнаходження, перебуваючи на волі він може продовжувати злочинну діяльність, шляхом надання дозволу іншим особам на незаконне переміщення товарів через Державний кордон України без митного оформлення, запобігати встановленню істини по справі шляхом знищення доказів.
Згідно ч. 4 ст. 165-1 КПК України при оголошенні постанови про обрання запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз’яснено, в чому полягає запобіжний захід, обов’язки, які покладаються на неї у зв’язку з його застосуванням.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про роз’яснення обвинуваченому ОСОБА_2 суті обраного відносно нього запобіжного заходу та пов’язаних з цим обов’язків.
Виходячи з викладеного, колегія суддів не може вважати постанову суду законною, а тому вона підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – задовольнити.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми, від 06 травня 2010 року, про відмову в обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же в суд в іншому складі суду.
СУДДІ :
Ященко В.А. Пархоменко О.М. Моїсеєнко Т.М.