Справа № 22ц-2499/2010 Головуючий у першій інстанції – Коверзнев В.О.
Категорія – цивільна Доповідач – Коренькова З.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Лакізи Г.П.,
суддів: Коренькової З.Д., Шевченка В.М.,
при секретарі Марченко О.О.,
за участю: позивача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційної скаргою ВАТ „Укртелеком” на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ВАТ „Укртелеком” про поновлення порушених трудових прав, стягнення недоплаченої заробітної плати та відшкодування завданої моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ВАТ „Укртелеком” просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог повністю.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” від 03.02.2010 року №265/к про переведення ОСОБА_6 на посаду юрисконсульта ІІ категорії Цеху телекомунікаційних послуг №19 (м.Мена) з посадовим окладом 2041 грн. Зобов’язано ВАТ „Укртелеком” поновити ОСОБА_6 попередні умови праці, надавши в м.Чернігові роботу юрисконсульта І категорії з посадовим окладом 2337 грн. Стягнуто з ВАТ „Укртелеком” на користь ОСОБА_6 300 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ „Укртелеком” судовий збір на користь держави в розмірі 8 грн. 50 коп., який зарахувати до місцевого бюджету м.Чернігова, та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 37 грн., які зарахувати до державного бюджету.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Так, апелянт посилається на те, що жодних змінених умов праці, що перелічені в ч.3 ст.32 КЗпП України для посади позивача не вводилось, тобто посада юрисконсульта згідно п.4 наказу №538 від 28.10.2009 року підлягала скороченню і була фактично скорочена, даний факт підтверджується і наказом №563 від 16.12.2009 року. Позивачу нові посади пропонувалися, його згода працювати на посаді юрисконсульта Цеху телекомунікаційних послуг №19 (м.Мена) підтверджується його особистим підписом на наказі №265/к від 03.02.2010 року. Також апелянт вказує на те, що питання щодо проведення реорганізації безбалансових структурних підрозділів Чернігівської філії призвела до скорочення загальної чисельності працівників взагалі судом не досліджувалось. Крім того, апелянт посилається на порушення судом приписів ст.11 ЦПК України, вказуючи на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши наказ №265/к від 03.02.2010 року незаконним, оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_6 не заявлялися.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи за наступного.
По справі судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 працював на посаді юрисконсульта І категорії Центру електрозв’язку №7 Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком”. До його функціональних обов”язків входило правове забезпечення цехів електрозв’язку №№ 14-15, 18 та дільниць Чернігівського району. Робоче місце позивача знаходилось в м.Чернігові.
Наказом ВАТ „Укртелеком” від 12.10.2009 року №380 внесено зміни до організаційної структури та переліку незбалансованих підрозділів обласних філій, в тому числі й Чернігівської філії.
На виконання цього наказу Чернігівською філією ВАТ „Укртелеком” було видано наказ від 28.10.2009 року №538, яким функцію правового забезпечення Центру електрозв’язку №7 передано до відділу правового забезпечення філії. Прийнято рішення про скорочення робочих місць і посад працівників Центру елетрозв’язку №7, в тому числі й посади юрисконсульта. Даний наказ доведений до відома позивача 06.12.2009 року.
Наказом Чернігівської філії ВАТ „Укртелекома” від 11.01.2010 року №14 введено в штатний розпис Цеху телекомунікаційних послуг №19 (м.Мена) посаду юрисконсульта ІІ категорії з посадовим окладом 2041 грн.
Листом від 14.01.2010 року №25-31-2 позивачу запропоновано посаду юрисконсульта Центру телекомунікаційних послуг №19 (м.Мена). Позивач погодився з пропозицією, що підтверджується його особистим підписом.
Наказом Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” від 03.02.2010 року №265/к позивача переведено з посади юрисконсульта І категорії Центру електрозв’язку №7 (м.Чернігів) з посадовим окладом 2337 грн. на посаду юрисконсульта ІІ категорії Цеху телекомунікаційних послуг №19 (м.Мена) з посадовим окладом 2041 грн.
Розглядаючи зазначену справу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що переведення позивача на роботу в іншу місцевість відбулося без його згоди, зміна істотних умов праці вчинена без попереднього повідомлення про це не менш ніж за два місяці, чим було порушено вимоги ст.32 КЗпП України, а тому наказ Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” від 03.02.2010 року №265/к про переведення ОСОБА_6 на посаду юрисконсульта ІІ категорії Цеху телекомунікаційних послуг №19 (м.Мена) слід визнати незаконним.
Такий висновок суду повністю відповідає матеріалам справи та вимогам чинного трудового законодавства.
Відповідач зазначав, що у Чернігівській філії була проведена реорганізація центрів електрозв’язку, згідно з якою була скорочена посада юрисконсульта, яку займав позивач. Позивачу були запропоновані вакантні посади, в тому числі і посада юрисконсульта другої категорії Цеху телекомунікаційних послуг №19 (м.Мена), яка була введена до штатного розкладу за наказом № 14 від 11.01. 2010 року. Пропонуючи цю посаду позивачу, у листі №25-31-2 від 14.01. 2010 року( а.с.76) не зазначив кваліфікаційну категорію посади, розмір посадового окладу та умови праці. Перевід був проведений за наказом № 265/к від 03.02.2010 року. Цією датою була затверджена і посадова інструкція юрисконсульта другої категорії. Після ознайомлення з цими документами позивач з’ясував, що посада, на яку його переведено нижчої категорії, з меншим розміром посадового окладу та передбачає знаходження робочого місця в м. Мена, в той час як до переводу, його робоче місце знаходилось у м. Чернігові, а здійснював він правове забезпечення декілька цехів області. На такі умовами праці свої згоди він не давав і відповідач не спростував належними доказами доводи позивача.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідач мав право перевести позивача на роботу в іншу місцевість лише за наявності відповідної згоди останнього, а про зміну істотних умов праці - зниження категорії посади та зменшення розміру оплати праці, повинен був повідомити позивача не менше ніж за два місяці, як це передбачено правилами ст.. 32 КЗпП України.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення законних прав позивача з вини відповідача внаслідок незаконного переведення призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації життя. Таким чином, позивачу була заподіяна моральна шкода, а тому з врахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступені вини відповідача та обставин справи, а також виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування позивачу судом першої інстанції визначено вірно.
Суд першої інстанції повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача є законним і такими, що грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку суду про невірне застосуванння судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду постановлене відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ВАТ „Укртелеком” відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: