№2-128/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року  Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді – Уржумової Н.В.

при секретарі – Щировій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту  виникнення за життя права власності  на спадщину та визнання  права власності  на спадщину у порядку  спадкування,

в с т а н о в и в:

    Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 10.12.2007 року позивач за первісними вимогами ОСОБА_2 був замінений на  його правонаступника - спадкоємця ОСОБА_1

            Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від  30 липня 2008 року до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Сімферопольської міської ради про визнання права власності на спадкове майно як співвідповідачі були залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( т.1,  а.с. 63).

            Уточнивши первісно заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги, його правонаступник – спадкоємиця  ОСОБА_1 з підстав п.1, п.2 ст. 549 ЦК Української РСР,  просила суд;  встановити факт  виникнення  у ОСОБА_2, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1  як у спадкоємця другої черги за законом права власності  на спадщину, що  відкрилася  ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5, оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном – 51/100 часткою  домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на зазначене майно у порядку спадкування. Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами по справі є територіальна громада в особі Сімферопольської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ОСОБА_1 як правонаступник була залучена до участі у справі. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (до браку ОСОБА_2) ОСОБА_2 зв'язок підтверджений документами, що знаходяться в матеріалах цивільної справи. З 25.04.1965 року ОСОБА_5 знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, та після реєстрації шлюбу їй було надано прізвище ОСОБА_4. 30.10.1973 року шлюб між ними був розірваний. За договором дарування від 24.06.1971 року ОСОБА_5 прийняла в дар від ОСОБА_1 51/100 частку домоволодіння за АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 вступив в права спадкоємця, оскільки проживав у спірному та був зареєстрований в ньому до 1996 року. Це підтверджується будинковою книгою на домоволодіння, яка знаходиться у ОСОБА_4, формами № 15 та іншими документами. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я ОСОБА_2 не отримав свідоцтво про право на спадщину. Брат ОСОБА_2 -  ОСОБА_3 08.07.1988 року також звернувся до Другої сімферопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та у зв’язку з цим зверненням була заведена спадкова справа за № 245. За положеннями ЦК Української РСР, діючого на час відкриття спадщини, якщо спадкоємець прийняв майно, фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном, суд не продовжує йому строк на прийняття спадщини, а визнає за ним право власності на спадкове майно. Однак, на теперішній час ОСОБА_2 помер.  З наведених підстав, ОСОБА_1 просила суд:  встановити факт  виникнення  у ОСОБА_2, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1  права власності  на спадщину, що  відкрилася  ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на успадковане ОСОБА_2 майно - 51/100 частку домоволодіння АДРЕСА_1   ( т.2, а.с.145-147).

У судовому засіданні представники позивачки – ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали заявлені ОСОБА_1, як правонаступником ОСОБА_2 позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача – Територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника та прийняття рішення у відповідності з діючим законодавством(т.2, а.с. 167).

Відповідачі  ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, повідомлені відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України, причин неявки суду не повідомили.

З урахуванням думки представників позивача, суд вирішив розглянути справу по суті за відсутністю належно повідомлених відповідачів.

Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши та проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи в їх сукупності, дослідивши матеріали інвентарної справи на спірне домоволодіння, суд  дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1,   виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 квітня 1965 року у відділі реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: йому – ОСОБА_4, їй – ОСОБА_4 (т. 1 а.с.7).

За життя ОСОБА_5 на праві власності згідно договору дарування від 24.06.1971 року належала 51/100 частка домоволодіння по АДРЕСА_1.

    30 жовтня 1973 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний (т.1,  а.с.6).

    ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1,  а.с.9)

ОСОБА_2 був братом ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 та довідкою відділу реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (т. 1,  а.с.8;11).

Статтею 549 ЦК України (1963 року),що діяла на час відкриття спадщини на час смерті спадкодавця – ОСОБА_5 встановлено наступне: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.  

За повідомленням Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори у т. 1 на а.с. 36 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_3

За матеріалами цивільної справи ОСОБА_2 мешкав разом з ОСОБА_5 на час її смерті, тому він прийняв спадщину в порядку та строки передбачені п. 1 ст. 549 ЦК Української РСР  (1963 року) – фактично вступивши у володіння та користування спадковим майном – 51/100 часткою домоволодіння по АДРЕСА_1.

Факт  сумісного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_5  на час смерті останньої підтверджується пропискою ОСОБА_2 у спірному домоволодінні до  1996 року, а саме відомостями форми № 15 та іншими наявними у  матеріалах цивільної справи документами.

Також,  у матеріалах  спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5, відсутні  відомості про наявність заповіту, який за своє життя могла б залишити спадкодавець ОСОБА_5

Тому, за загальними правилами спадкування, після смерті ОСОБА_5 наступило спадкування за законом.

Співвідповідач ОСОБА_4 не має право на спадкування як спадкоємець першої черги за  законом після смерті ОСОБА_5, тому, що за наявними у цивільній справі документами,  30 жовтня 1973 року шлюб  між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний, що виключає наявність у ОСОБА_4, як  колишнього чоловіка  цивільного права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

До того ж, на думку суду, сам по собі факт  проживання в одному домоволодінні: ОСОБА_4 як співвласника частки спадкового нерухомого майна  та спадкодавця ОСОБА_5, не породжує у ОСОБА_4 права на спадкування як спадкоємця першої черги за законом.

У разі відсутності спадкоємців першої черги за законом, до спадкування закликаються спадкоємці наступних черг, у даному випадку другої черги.

Таким чином, право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_5 мали первісний позивач ОСОБА_2  та ОСОБА_3, як спадкоємці другої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця: перший фактичним шляхом, другий – шляхом звернення у встановлений законом строк до нотаріальної контори.

За своє життя – 29.09.2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті померлої сестри ОСОБА_5 та просив визнати за ним право власності  на 51/100 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зазначаючи обставини, аналогічні обставинам вище встановленим судом (т.1, а.с.3-4).

Як зазначено в абзацу другому пункту 4  постанови Пленуму Верховного Суду України  за № 4 від  24.06.1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування»,  керівні роз’яснення якого суд вважає за можливе врахувати при вирішення спору у цієї частині, оскільки він стосується прав на спадщину, що відкрилася на час дії ЦК Української РСР, «Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною. Суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження строку».

Тому первісно заявлені  29.09.2006 року ОСОБА_2 позовні вимоги у частині визнання за ним права власності на спадкове майно засновані на вимогах ЦК Української УРСР, діючого на час відкриття спадщини.

Однак, під час провадження справи у суді, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується фотокопією свідоцтва про його смерть (т. 2 а.с. 79).

У зв’язку з наведеним у суду відсутня процесуальна можливість визнати після смерті ОСОБА_2 право власності на спадкове майно ( як первісно того вимагав ОСОБА_2),  оскільки з часу  смерті  ОСОБА_2 втратив можливість мати права та обов’язки.

Оскільки судовим розглядом підтверджені доводи ОСОБА_1 про фактичний вступ та управління ОСОБА_2 спадковим майном, що залишилося після смерті ОСОБА_5 та виникнення в нього за життя права власності на успадковане майно, суд дійшов до висновку що заслуговують уваги вимоги ОСОБА_1 про визнання у судовому порядку факту  виникнення за життя у ОСОБА_2, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1  як у спадкоємця другої черги за законом права власності  на спадщину, що  відкрилася  ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном – 51/100 часткою  домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

            Встановлення судом зазначеного  факту має вплинути на реалізацію ОСОБА_1   її спадкових прав після смерті ОСОБА_2  

Разом з тим, за матеріалами цивільної справи, спадкоємцем ОСОБА_2, як його правонаступник є ОСОБА_1, яка за відомостями Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2

Зазначене підтверджується  фотокопією спадкової справи за №278/2008, яка знаходиться у матеріалах цивільної справи (т. 2 а.с. 75-109).

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Суд вважає, що за наявністю судового рішення, яким встановлений факт  вступу ОСОБА_2 в  управління та  володіння спадщиною, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5: 51/100 часткою домоволодіння, розташованого за адресою:  АДРЕСА_1 та  виникнення за життя  у ОСОБА_2 права власності на спадкове майно, у  ОСОБА_1 відсутні перешкоди в оформленні своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2  у нотаріальній конторі, тому відсутні підстави для визнання за нею, як спадкоємцем ОСОБА_2 права власності на успадковану останнім спадщину.

Тому ОСОБА_1  у задоволенні позовних вимог про визнання за нею, як за спадкоємцем ОСОБА_2 права власності на 51/100  частку  спірного домоволодіння слід відмовити, оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення її прав на оформлення своїх спадкових  прав,  тому вони не потребують судового захисту шляхом визнання у судовому порядку цього права.

        На підставі наведеного, керуючись статтями 10,11 60, 81, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –  

в и р і ш и в :    

           Позовні вимоги ОСОБА_1,  як правонаступника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

           Визнати факт виникнення за життя у ОСОБА_2, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1  як у спадкоємця другої черги за законом права власності  на спадщину, що  відкрилася  ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_5, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном – 51/100 часткою  домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

           ОСОБА_1 у  задоволенні позовних вимог до Територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину у порядку спадкування – відмовити.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку, передбаченому частиною 4 статті 295 ЦПК України.

Суддя