№2-89/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді – Уржумової Н.В.

при секретарі        –  Щировій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна», як  правонаступника Відкритого Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Гута-РЕСТРА» про стягнення страхового відшкодування та  моральної шкоди, третя особа Спільне мале підприємство «Серена», -

в с т а н о в и в  :

24.11.2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-РЕСТРА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що є вигодонабувачем за договором обов'язкового особистого страхування водіїв №114 від 07.05.2004 року, укладеним між Відкритим Акціонерним Товариством «Страхова компанія «Гута-РЕСТРА» та батьком позивача - ОСОБА_2 За умовами зазначеного договору, ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність  від нещасного випадку на транспорті, якими є загибель (смерть), травма (при встановленні інвалідності), тимчасова втрата працездатності в результаті нещасного випадку на транспорті, що закріплене п. 3.1 розділу 3 Договору. Відповідно до п. 1.3 договору позивач ОСОБА_2 є вигодонабувачем у разі виникнення вказаних у п.3.1 страхових випадків, тобто повинен отримати страхове відшкодування у розмірі 8500 грн., обумовлені п.2.1 договору. Згідно свідоцтва про смерть батька позивача, виданому 09.07.2004 року РАЦС Джанкойського міського управління юстиції, причина смерті - цереброваскулярная хвороба; місце смерті - с. Снегіревка, Первомайського району, АР Крим; дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2. Обставинами смерті батька позивача ОСОБА_2 є нещасний випадок на транспорті. Згідно постанови Першотравневого РВ ГУ МВС України в АР Крим від 14.07.2004 року причиною ДТП, яка призвела до смерті, є захворювання вказаною вище хворобою, що зумовило з'їзд батька з дорожнього покриття і падіння на автомобілі в зрошувальний канал. З довідки, виданої слідчим за матеріалами справи, витікає, що батько позивача, фактично знаходячись на робочому місці, постраждав від нещасного випадку на транспорті, внаслідок чого помер в лікарні після доставки його туди працівниками міліції.  Згідно розділу 7 договору виплата страхової суми здійснюється Страховиком, відповідачем по справі, на підставі заяви спадкоємця про її виплату, акту про нещасний випадок, листка працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі застрахованого - копії свідоцтва про смерть і документа про правонаступництво для спадкоємців. 15.07.2004 року ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою до відповідача про виплату страхової суми, однак відповідач, на думку позивача, необґрунтовано відмовився від виконання зобов'язань за договором, пославшись на те, що смерть наступила в неробочий час, крім того причиною смерті з'явилося захворювання, а не нещасний випадок. Однак, розділом 8 договору встановлений вичерпний перелік підстав, що допускають відмову у виплаті страхової суми. Підстав, на які послався у своїй відмові відповідач, договором не передбачені. Таким чином, з 15.07.2004 року склалася заборгованість у виплаті страхової суми, що відповідно до п. 10.3 договору повинно обкладатися пенею у розмірі 0,05% за кожен день прострочення, яка на час звернення до суду складає 382,50 грн. Також, відмовою відповідача у виплаті страхової суми були порушені права позивача. Сім'ї загиблого за свій рахунок довелося організовувати похорони батька ОСОБА_2 Крім того, все це негативно відобразилося на психологічному стані сім'ї позивача, що спричинило моральні страждання, які він оцінює у сумі 3000 грн. На підставі наведеного, позивач просив суд: стягнути з відповідача заборгованість по договору страхування №114 від 07.05.2004 року у розмірі 8882,50 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.; допустити негайне виконання судового рішення у зв’язку із тяжким матеріальним становищем (а.с. 4-6).

Ухвалою суду від 16 листопада 2009 року до участі у справі були залучені ОСОБА_1, як правонаступник ОСОБА_2 та  Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ГУТА-Україна» (далі ВАТ «СК «ГУТА-Україна») як правонаступник Відкритого Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Гута-РЕСТРА» (а.с.173).

У судове засідання ОСОБА_1 не з’явилася, повідомлена належним чином про день та час розгляду справи по суті.

Представник позивачки – ОСОБА_3, діюча на підставі договору про надання юридичної допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.222-223) у судовому засіданні зазначала, що її довіритель - ОСОБА_1,  як правонаступник первісного позивача ОСОБА_2 підтримує позовні вимоги у первісно заявленому ОСОБА_2 розмірі та з наведених ним підстав, додатково пояснивши, що ОСОБА_1 просить стягнути з ВАТ «СК «ГУТА-Україна», як правонаступника ВАТ «Страхова компанія «Гута-РЕСТРА» заборгованість за договором страхування №114 від 07.05.2004 року у розмірі 8882,50 грн., яка складається зі страховою суми 8500 гривень та 382, 50 грн .-  пені за несвоєчасну виплату страхової суми (0,05% за кожен день прострочення виплати), що передбачено пунктом 10.3 договору страхування; та стягнути  з відповідача, як правонаступника ВАТ  «Страхова компанія «Гута-РЕСТРА моральну шкоду 3000 гривень, про стягнення якої у первісній позовній заяві наполягав ОСОБА_2 Також представник просила суд при ухваленні судового рішення, вирішити питання про судові витрати.

Представник відповідача – Смірнова М.А., діюча на підставі довіреності (а.с. 224) заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 з підстав,  викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 150-152; 219), суть яких зводилася до недоведеності того, що дорожньо-транспортна пригода сталася у робочий час, тому,  на думку представника, ОСОБА_2 як вигодо набувачеві ОСОБА_2 було обґрунтовано відмовлено у виплаті страхової суми. Крім того, згідно з висновком експерта причиною ДТП є хвороба страхувальника, а не нещасний випадок, оскільки смерть страхувальника наступила не в результаті нещасного випадку, а в результаті його хронічного захворювання.

    Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, у матеріалах цивільної справи наявна письмова заява про розгляд справи у відсутність представника Спільного малого підприємства «Серена» (далі СМП «Серена») (а.с. 210), а також письмові заперечення проти позовних вимог (а.с.39).

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши відмовний матеріал №406 Первомайського РВ ГУ МВС України в АР Крим за фактом ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 за участю водія ОСОБА_2, проаналізувавши матеріали цивільної справи та усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення   позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються умовами Договору про обов’язкове особисте страхування водіїв №114 від 07.05.2004 року, Законом України «Про страхування», Постановою КМУ «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14.08.1996 року N 959, ст.ст. 988, 990-991 ЦК України.

За договором страхування одна сторона (Страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (Страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

07 травня 2004 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Страхова компанія «ГУТА-РЕСТРА» був укладений договір про обов’язкове особисте страхування водія №114, із зазначенням, що вигодо набувачем за цим договором є первісний позивач ОСОБА_2

Правонаступником ВАТ «Страхова компанія «ГУТА-РЕСТРА» є правонаступником  ВАТ «СК «ГУТА-Україна», що убачається з статуту ВАТ «СК «ГУТА-Україна» (а.с.153-156), а також не спростовувалося письмовими заперечення на позовні вимоги ОСОБА_2 (а.с. 150-152) та поясненнями представника відповідача у судовому засіданні по розгляду позову по суті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 20 годин 15 хвилин водій автомобіля ВАЗ-21033, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, рухався на зазначеному автомобілі по польовій дорозі біля с. Снегіревка Первомайського району, не справившись з керуванням, допустив з’їзд в канал зрошування. Після ДТП ОСОБА_2 був доставлений у Первомайську ЦРЛ, де й скінчався.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міського управління юстиції АР Крим 09.07.2004 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2  у віці 50 років, причиною його смерті стала цереброваскулярна хвороба.  

З відмовного матеріалу №406 Первомайського РВ ГУ МВС України в АР Крим та довідки слідчого СВ Первомайського РВ ГУ МВС України в АР Крим  капітана міліції Богуславського О.А. убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 біля с. Снегіревка Первомайського району на час огляду автомобіля ОСОБА_2 ВАЗ-21033, державний номер НОМЕР_1, який знаходився у зрошувальному каналі, частково заповненому водою, на даху салону автомобілю знаходився знак «Таксі» жовтого кольору, що підтверджує той факт, що ОСОБА_2 на час ДТП знаходився на своєму робочому місці, але ж у зв’язку із хворобливим  станом здоров’я не зміг справитися з керуванням автомобілю.

Також до позовної заяви ОСОБА_2 була додана копія шляхового листа №15, виданого СМП «Серена», м Джанкой ОСОБА_2 на липень 2004 року, з якого убачається, що загиблому ІНФОРМАЦІЯ_2 був наданий дозвіл на виїзд (а.с.12).

Зі змісту  договору про обов’язкове особисте страхування водії №114 від 07 травня 2004 року убачається, що вигодонабувачем за цим договором є первісний позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер та ухвалою суду 16.11.2009 року до участі у справі була залучена ОСОБА_1, як правонаступник первісного позивача ОСОБА_2  

ОСОБА_2 звернувся до відповідача із письмовою заявою, яка була зареєстрована 15.07.2004 року за вх.№221, та просив виплатити йому суму згідно з договором про  обов’язкове особисте страхування водії №114 від 07 травня 2004 року у зв’язку із гибеллю його батька під час обслуговування поїздки.

Відповідач по справі для з’ясування обставин смерті Страхувальника звернувся із запитами до організацій, які мали пряме відношення до Страхувальника та ДТП. СМП «Серена» надали відповідачу Акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 09.07.2004 року №1 (форма НТ) та акт розслідування нещасного випадку від ІНФОРМАЦІЯ_2 (форма Н-5). Зазначеними актами встановлено, що ОСОБА_2 на час ДТП виконував перевезення пасажирів на комерційній основі за контрактом з СМП «Серена», тобто працював на зазначеному підприємстві. Також в актах було зафіксовано, що зазначена ДТП трапилася за участю Страхувальника у неробочий час. Під час ДТП, згідно внутрішніх документів СМП «Серена», транспортний засіб ВАЗ-21033, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився у власності ОСОБА_2, який він використовував в особистих цілях. Враховуючи зазначене, відповідачем по справі було складено Страховий акт від 21.07.2004 року №21/07 та листом від 27.07.2004 року №502 ОСОБА_2 було проінформовано про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв’язку із тим, що ДТП трапилось із Страхувальником у неробочий час, що суперечить Постанові КМУ та умовам Договору страхування.

Відповідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є обов’язковим видом страхування. Також чітко встановлено, що для здійснення обов’язкового страхування Кабінетом Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, розміри страховий сум та інше.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з пунктом 7 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою КМУ «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14 серпня 1996 р. N 959 страховими випадками є: загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Розділом 8 Договору про обов’язкове особисте страхування водії №114 від 07 травня 2004 року встановлений вичерпний перечень причин для відмови у страховій виплаті. Так, підставами для відмови Страхувальника у здійсненні виплати страхової суми є: навмисні  дії Страховика або Вигодонабувача, які направлені на настання страхового випадку; здійснення Страховиком умисного злочину, який призвів до страхового випадку; надання Страховиком завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або ж про факт настання страхового випадку.

Аналізуючи зміст договору страхування  від 07.05.2004 року та положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для відмови ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, оскільки викладені  у Страховому акті від 21.07.2004 року №21/07 та листі від 27.07.2004 року №502 підстави відмови, не передбачені ані договором про обов’язкове особисте страхування водії №114 від 07 травня 2004 року, яким встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у страховій виплаті ані Постановою КМУ «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14 серпня 1996 р. N 959.

Також суд вважає неспроможними посилення представника відповідача на те, що застрахованими є водії саме під час поїздки, оскільки, як зазначав первісний позивач, ДТП сталася з ОСОБА_2 саме під час поїздки і наявні у матеріалах справи докази ( як то постанова про відмову у порушенні кримінальної справи) це підтверджують. Навпаки, доказів, що спростовують зазначені обставини, представником відповідача,  усупереч вимогам частини 1 статті 60  ЦПК України,  суду не доведено та судовим розглядом не встановлено.

Сама по собі відсутність шляхового листа у водія ОСОБА_2, на думку суду, також не могла бути підставою для відмови вигодонабувачеві – ОСОБА_2 у виплаті страхової суми, оскільки, як зазначалося вище, така умова не передбачена договором страхування та вищенаведеним Положенням.

          З оглядом на викладене, умови Договору та враховуючи, що відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог, при визначенні розміру страхового відшкодування, суд приймає до уваги розрахунок, зроблений позивачем особисто у позовній заяві, у якому за основу узята загальна вартість страхової суми пені в розмірі 0,05% від нарахованої суми за кожен день прострочення виплати і відповідає вимогам пунктів 2.1 та 10.3 договору про обов’язкове особисте страхування водії №114 від 07 травня 2004 року.

Відповідно до п. 10.3 договору про обов’язкове особисте страхування водії №114 від 07 травня 2004 року Страховик несе  майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми шляхом уплати Страхувальнику пені в розмірі 0,05 % від нарахованої суми кожний день затримки.  

У зв’язку з викладеним, суд  дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 щодо стягнення з ВАТ «СК «ГУТА-Україна» суми страхового відшкодування за договором про обов’язкове особисте страхування водії №114 від 07 травня 2004 року у розмірі 8500,00 грн., суми пені в розмірі 0,05% від нарахованої суми за кожен день прострочення виплати станом на 15.10.2004 року у розмірі 382,50 грн.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні оскільки за загальними положеннями цивільного законодавства, право на відшкодування моральної шкоди не успадковується, а ОСОБА_1 у зазначеній справі  діє саме як правонаступник прав та обов’язків вигодонабувача ОСОБА_2

При ухваленні судового рішення, дотримуючись положень ст. 214 ЦПК України, суд вважає за необхідне вирішити питання й про розподіл між сторонами по справі судових витрат.

Так, при пред’явленні позову до суду ОСОБА_2 був сплачений судовий збір у розмірі 97,50 гривень (а.с. 2;3).

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача ВАТ «СК «ГУТА-Україна» на користь позивачки ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі пропорційному задоволеній частині позовних вимог, а саме судовий збір у розмірі 88,82 грн.

Також з ВАТ «СК «ГУТА-Україна» підлягають стягненню витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120 гривень, із  урахуванням положень ЦПК України діючого на час ухвалення судового рішення.

На підставі Договору про обов’язкове особисте страхування водія №114 від 07 травня 2004 року, Закону України «Про страхування», Постанови КМУ «Про затвердження «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14 серпня 1996 р. N 959, статей 988, 990-991 Цивільного кодексу України, керуючись  статтями 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 218, 294  Цивільного процесуального кодексу,суд,  –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування 8500 гривень 00 копійок; 382 гривні 50 копійок – пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, судовий збір у розмірі 88 гривень 82 копійки, а всього стягнути 8971 (вісім тисяч дев’ятсот сімдесят одну) гривню 32 копійки.

У задоволенні  позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ГУТА-Україна» витрати на інформац3ійно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК  через Залізничний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку частини 4 статті 295 ЦПК України.

Суддя