Справа №2 – 81/2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року м. Одеса.
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді – Позняка В.С.
при секретарі - Голованець Н.Б.,
розглянув у судовому засіданні (зал судових засідань №6) у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_3, восьма Одеська державна нотаріальна кантора ОМНО про визнання заповіту, свідоцтва про право власності за заповітом не дійсним,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_3, восьма Одеська державна нотаріальна кантора ОМНО про визнання заповіту, свідоцтва про право власності за заповітом не дійсним, посилаючись на те, що його батько ОСОБА_4 був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 року батько помер.
В установлений ст. 1270 ЦК України термін він звернувся до восьмої Одеської державної нотаріальної контори ОМНО з заявою про прийняття спадщини, де йому повідомили, що батько 21 квітня 2004 року склав заповіт на ім’я ОСОБА_2.
Заповіт був посвідчений 21 квітня 2004 року приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2329.
В подальшому йому стало відомо, що 28 жовтня 2004 року померлий подарував 1/2 частку двох кімнатної квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_5. 17 травня 2006 року апеляційний суд Одеської області постановив рішення яким визнав недійсним договір дарування спірної квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Вважає заповіт, вчинений ОСОБА_4. на ім’я ОСОБА_2 від 21 квітня 2004 року недійсним.
Згідно зі ст. 225 ЦК України правочин укладений громадянином хоч і дієздатним, але таким, який перебував на момент його укладення у стані, у якому він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнано судом недійсним. На момент посвідчення заповіту ОСОБА_4 хворів.
За довідкою міської поліклініки №29 ОСОБА_4 був хворою людиною з клінічним діагнозом: атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертонією, церебральний атеросклероз, судинний паркінсонізм.
З березня 2004 року по 12 травня 2004 року він знаходився на амбулаторному лікуванні в поліклініці, а також вдома організовувався денний стаціонар.
ОСОБА_4 постійно скаржився на шум в вухах, у нього паморочилась голова, була знижена пам’ять.
Страждав емоційною невпевненістю, порушенням сну, був дуже образливим, неспроможним до активної уваги, мав дуже знижену реакцію.
При цьому він іноді критично оцінював своє становище, відчував свою неповноцінність.
Коректувати свій стан зусиллям волі він не міг, тому настрій в нього був понижений.
Померлий погано орієнтувався у просторі та часі, був завжди пригнічений, розмовляв заторможено, довго думав відповідаючи на прості питання, часто припускався у своїх відповідях до помилок.
Страждав безпричинним страхом, обвинувачував себе у неможливості концентрації уваги при співбесіді, та забував через декілька хвилин зміст розмови. У померлого мали місце стійкі психічні, емоційні та церебральні порушення з березня 2004 року.
У момент укладення заповіту внаслідок важкої хвороби він знаходився у важкому психічному та фізичному стані.
В момент укладення заповіту померлий хоч і був дієздатним, однак у зв’язку з хворобою не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
17 березня 2008 року йому стало відомо, що нотаріус восьмої Одеської державної нотаріальної контори ОМНО Туйск Ф.Л. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності за заповітом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1
На час видачі свідоцтва нотаріусу було добре відомо, що в проваджені Суворовського районного суду м.Одеси є справа за його позовом про визнання заповіту недійсним де восьма Одеська державна нотаріальна контора ОМНО є в цій цивільній справі третьою особою. В спадковій справі за майном померлого батька ОСОБА_4 також є його заява про прийняття спадщини після його смерті.
Нотаріус грубо порушив закон, та інструкцію «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» вчинивши нотаріальні дії щодо майнових прав по яким є спір у суді.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав та просив суд в задоволені позовних вимог відмовити, надавши суду свої письмові заперечення, щодо заявлених позовних вимог. (л.с. 109-111).
Третя особа восьма Одеська державна нотаріальна кантора ОМНО у судове засідання не з’явилась, надали суду письмову заяву про можливість слухання справи в їх відсутність.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи та представлені докази, суд уважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що батько позивача ОСОБА_4 був власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, 108.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер.
В установлений ст. 1270 ЦК України термін позивач звернувся до восьмої Одеської державної нотаріальної контори ОМНО з заявою про прийняття спадщини, де йому повідомили, що батько 21 квітня 2004 року склав заповіт на ім’я ОСОБА_2.
Заповіт був посвідчений 21 квітня 2004 року приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2329.
В подальшому позивачу стало відомо, що 28 жовтня 2004 року померлий подарував 1/2 частку двох кімнатної квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_5. 17 травня 2006 року апеляційний суд Одеської області постановив рішення яким визнав недійсним договір дарування спірної квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно зі ст. 225 ЦК України правочин укладений громадянином хоч і дієздатним, але таким, який перебував на момент його укладення у стані, у якому він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнано судом недійсним. На момент посвідчення заповіту ОСОБА_4 хворів.
За довідкою міської поліклініки №29 ОСОБА_4 був хворою людиною з клінічним діагнозом: атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертонією, церебральний атеросклероз, судинний паркінсонізм.
З березня 2004 року по 12 травня 2004 року він знаходився на амбулаторному лікуванні в поліклініці, а також вдома організовувався денний стаціонар.
ОСОБА_4 постійно скаржився на шум в вухах, у нього паморочилась голова, була знижена пам’ять.
Страждав емоційною невпевненістю, порушенням сну, був дуже образливим, неспроможним до активної уваги, мав дуже знижену реакцію.
При цьому він іноді критично оцінював своє становище, відчував свою неповноцінність.
Коректувати свій стан зусиллям волі він не міг, тому настрій в нього був понижений.
Померлий погано орієнтувався у просторі та часі, був завжди пригнічений, розмовляв заторможено, довго думав відповідаючи на прості питання, часто припускався у своїх відповідях до помилок.
Страждав безпричинним страхом, обвинувачував себе у неможливості концентрації уваги при співбесіді, та забував через декілька хвилин зміст розмови. У померлого мали місце стійкі психічні, емоційні та церебральні порушення з березня 2004 року.
У момент укладення заповіту внаслідок важкої хвороби він знаходився у важкому психічному та фізичному стані.
В момент укладення заповіту померлий хоч і був дієздатним, однак у зв’язку з хворобою не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується актом №1122 від 08.12.2009 року комісійної посмертної судово-психіатрічної експертизи, проведеної судовою-психіатрічною експертною комісією ООКПЛ №1, відповідно до якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, до часу підписання ним заповіту 21.04.2004 року, страждав хронічним, стійким психічним розладом (психічним захворюванням) у вигляді органічного психічного розладу, в зв’язку з змішаними захворюваннями с прогресуючим, стійким зниженням пам’яті, інтелекту, з псіхотичними епізодами, у вигляді галлюцинаторного синдрому. (F.06.928). Тому ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій в момент підписання заповіту від 21.04.2004 року та не міг керувати ними.
05 квітня 2007 року нотаріус восьмої Одеської державної нотаріальної контори ОМНО Туйск Ф.Л. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності за заповітом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі.
На час видачі свідоцтва нотаріусу було відомо, що в проваджені Суворовського районного суду м.Одеси є справа за його позовом про визнання заповіту недійсним де восьма Одеська державна нотаріальна контора ОМНО є в цій цивільній справі третьою особою. В спадковій справі за майном померлого батька ОСОБА_4 також є його заява про прийняття спадщини після його смерті.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом видане 05.04.2007 року Восьмою Одеською державною нотаріальною конторою ОМНО, зареєстроване в реєстрі за №1-1077 на ім’я ОСОБА_2 за майном померлого ОСОБА_4 - є не дійсним.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 215, 216, ч.2, 4 ст.225, ст.1257 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_3, Восьма Одеська державна нотаріальна кантора ОМНО про визнання заповіту, свідоцтва про право власності за заповітом не дійсним - задовольнити.
Визнати заповіт ОСОБА_4, посвідчений 21.04.2004 року приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №2329 на користь ОСОБА_2 - недійсним.
Визнати свідоцтво від 05.04.2007 року видане Восьмою Одеською державною нотаріальною конторою ОМНО, зареєстроване в реєстрі за №1-1077 про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_2 за майном померлого ОСОБА_4 – недійсним.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ: