Справа № 2 – 321/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 р. Суворовський районний суд міста Одеси у складі :
головуючого - судді Позняк В.С.
при секретарі - Голованець Н.Б.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні (зал судового засідання № 6) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
Позивач, ОСОБА_4, звернулась до Суворовського райсуду м. Одеси з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус одеського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2003 року по справі № 2-5001 /2003 року розірвано договір довічного утримання, укладений 03.09.2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, згідно якого ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла., та залишила заповіт на все майно позивачці . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори 02.11.1987 року . Зазначений заповіт не змінено та не скасовано станом на 07.07.2004 року, що підтверджується відповідним штемпелем на тексті заповіту. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Одеси 09.12.2003 року та ОСОБА_4 , як правонаступнику ОСОБА_8, відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання. Вказане рішення Апеляційного суду Одеської області скасовано Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.05.2007 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року скасовано, рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 09.12.2003 року залишено без змін. Позивач вважає , що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р.. 29 жовтня 2004 року, між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6, був укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 в місті Одесі, договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстром № 6958. Позивач вважає, що даний договір купівлі продажу може бути визнаний недійсним у зв’язку тим, що ОСОБА_5 не мала права відчужувати спірну квартиру, та зазначений договір суперечить нормам законодавства, а саме ст. 215 ЦК України , відповідно до вимог якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог , які встановлені частинами першою – третьою , п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Позивач вважає , що даний правочин спрямований на порушення її конституційного права, а саме права власності, що дозволяє класифікувати його як правочин, який порушує публічний порядок та не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно до ст.ст. 203, 215,228 ЦК України . Позивач просить задовольнити позов та визнати недійсним договір купівлі продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 6958 від 29.10.2004 року, визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі, зобов’язати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_4 майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі.
Представник відповідача ОСОБА_5, за довіреністю ОСОБА_2, до суду з’явився, проти задоволення позову заперечує посилаючись на наступне. ОСОБА_5 зазначена квартира належала на підставі договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.09.2002 року, за реєстром № 6215, і зареєстрованому в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості за № 385 в книзі : 446 пр-175. ОСОБА_5 повністю виконала вимогу договору довічного утримання. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2003 року по справі № 2-5001 /2003 року розірвано договір довічного утримання , укладений 03.09.2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року скасоване рішення Суворовського районного суду м. Одеси 09.12.2003 року та ОСОБА_4, як правонаступнику ОСОБА_8, відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання від 03.09.2002 року. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року набрало чинності 08.09.2004 року. На час постановлення Рішення Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_8.М. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року . ОСОБА_5 набула право власності на вказану квартиру. 29 жовтня 2004 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, був укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 в місті Одесі, договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , реєстр № 6958. При укладені договору купівлі - продажу ніяких заборон на відчуження даного об’єкту нерухомості не існувало. Про існування касаційної скарги ОСОБА_4 їй стало відомо тільки у грудні 2004 року після відчуження даної квартири.
Відповідач ОСОБА_6, до суду з’явилась, проти задоволення позову заперечує посилаючись на наступне. 29 жовтня 2004 року, між ОСОБА_5 нею був укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 в місті Одесі, договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 6958. Продаж квартири здійснено за 21 000,00 доларів США , що відповідало на час 105 000 гривень за курсом НБУ . ОСОБА_5 зазначена квартира належала на підставі договору довічного утримання, від 03.09.2002 року, за реєстром № 6215, і зареєстрованому в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості за № 385 в книзі : 446 пр-175. При підписані договору купівлі-продажу ніяких заборон на відчуження даного об’єкту нерухомості не існувало. Договір купівлі продажу від 29.10.2004 року був зареєстрований у Держаному реєстрі правочинів 31.10.2004 року та в КП „ОМБТІ та РОН” за № 385 в книзі 545 пр-190 від 22.11.2004 року. ОСОБА_6 вважає , що вона є добросовісним набувачем по даній квартирі, так як в момент купівлі продажу квартири їй не було відомо про спір між сторонами, вона придбала майно у особи яка мала право відчужувати це майно, власником квартири на момент відчуження була ОСОБА_5 , а не ОСОБА_4. Вважає, що немає законних підстав для визнання недійсним договору купівлі продажу спірної квартири .
Третя особа приватний нотаріус одеського нотаріального округу ОСОБА_7 до суду не з’явилась, надала до суду заяву про слухання справи за її відсутністю.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів та їх представників на підставі доказів досліджених в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, 03 вересня 2002 року ОСОБА_8І та ОСОБА_5 уклали договір довічного утримання , відповідно до умов якого ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 зобов’язалась довічно утримувати ОСОБА_8. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.09.2002 року, за реєстром № 6215, і зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості за № 385 в книзі : 446 пр-175 від 25.09.2002 р..
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2003 року по справі № 2-5001 /2003 року розірвано договір довічного утримання , укладений 03.09.2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року скасоване рішення Суворовського районного суду м. Одеси 09.12.2003 року та ОСОБА_4, як правонаступнику ОСОБА_8, відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання від 03.09.2002 року. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року набрало чинності 08.09.2004 року.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.05.2007 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року скасовано, рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 09.12.2003 року залишено без змін.
10 лютого 2004 року , Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси , зареєстрована смерть ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис № 285.
ОСОБА_8 залишила на ім’я ОСОБА_4 заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори 02.11.1987 року, на все майно. Зазначений заповіт не змінено та не скасовано станом на 07.07.2004 року, що підтверджується відповідним штемпелем на тексті заповіту.
29 жовтня 2004 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 в місті Одесі, договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 6958.
Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на майно від 14.10.2004 року , квартира АДРЕСА_1 в м. Одесі належала ОСОБА_5
Відповідно до довідки приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 29 жовтня 2004 року , згідно данних реєстру заборон квартира за адресою АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_5 на 14 год 29 жовтня 2004 року під забороною( арештом) не перебуває.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 1386706 від 29.10.2004 року , відсутня інформація про заборону відчуження спірної квартири.
Судом у судовому засіданні досліджено цивільну справу № 2- 5001 /2003 р. за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання.
Відповідно до матеріалів цивільної справи № 2 -5001/2003 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 подала 08.10.2004 року. ОСОБА_5 була повідомлена судом про існування скарги 02.12.2004 року , 27.01.2005 року справа була направлена до Верховного Суду України.
Тобто, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2 -5001/2003 р. ОСОБА_5 на момент відчуження квартири не знала про подання ОСОБА_4 касаційної скарги на Рішення Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 року .
Суд критично ставиться до посилань позивача, що ОСОБА_5 не мала права відчужувати спірну квартиру, та зазначений договір суперечить нормам законодавства, а саме ст. 215 ЦК України , відповідно до вимог якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог , які встановлені частинами першою – третьою , п’ятою та шостою статті 203 ЦК України і даний правочин спрямований на порушення її конституційного права, а саме права власності, що дозволяє класифікувати його як правочин, який порушує публічний порядок та не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно до ст.ст. 203, 215,228 ЦК України .
Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Позивач не надав суду жодного з доказів того, що зміст правочину суперечить нормам ЦК, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства , що правочин укладений недієздатною особою , що волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що правочин не був направлений на реальне настання правових наслідків та інші обставини , які передбачені ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання правочини недійсним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно , якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи , яка не мала права його відчужувати , про що набувач не знав та не міг знати ( добросовісний набувач) , власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі , якщо майно : 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння ; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, який він передав майно у володіння , не з їхньої волі іншим шляхом.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.215, 328, 388 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ :
В позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус одеського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі .
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк заяви про апеляційне оскарження з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя :