Справа № 2-419/2010 р.

                  Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

     10 червня 2010 року.  Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті у складі:

     головуючого - судді                              Тимошенка С.В.

     при секретарі                                    Коренчук О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

                             про визнання кредитного договору недій-

                             сним та розірвання договорів поруки,

             В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

     ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулась до су-ду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Райффай-зен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним та розір-вання договору поруки, посилаючись на наступні обставини. 25 червня 2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем у справі було укладено кредитний договір № 014/5734/82/77304, на підставі якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 3000 доларів США на споживчі цілі. З ОСОБА_5 і ОСОБА_3 того ж дня укладено договори поруки в забезпечення виконання кредитного договору. Позивач ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір, укладений між ним та відповідачем, недійсним, оскільки у порушення вимог законодавства він отримав кре-дит в іноземній валюті і повинен сплачувати кредитну заборгованість також в іноземній валюті, хоча згідно ст.524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у національній грошовій одиниці – гривні. І що ци- вільний кодекс допускає лише можливість визначення грошового еквіва-ленту зобов’язання в іноземній валюті. Але в порушення цієї вимоги у предметі договору суму кредиту зафіксовано лише в іноземній валюті, без жодного посилання на національну валюту. Він помилився щодо об-ставин, які мають істотне значення, тому цей правочин має бути виз-нано недійсним. А оскільки зазначений договір підлягає визнанню не-дійсним, то порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зо-бов’язання. Тому Позивачі ОСОБА_5 і ОСОБА_3 просили ро-

зірвати укладені з ними відповідачем договори поруки.

      У   судовому   засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, вони привели додаткову підставу для виз-нання кредитного договору недійсним – відсутність у банка банківсь-кої ліцензії та дозволу на право здійснення операцій з валютними ці-нностями.

     Представник відповідача не визнав позовні вимоги, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Він пояснив, що позивач сам просив надати йому кредит саме у доларах США. Крім того він посилав-ся на правомочність відповідача надавати кредити в іноземній валюті, що підтверджується діючим законодавством та наявністю ліцензії НБУ. Також ним було зазначено, що відповідач має необхідні дозвільні до- кументи для здійснення операцій з валютними цінностями.

     Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали сп-рави, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

     Згідно заяви-анкети позичальника ( а.с.35 ) ОСОБА_1 22. 06.2007 р. звернувся до Татарбунарського відділення ООД «Райффайзен Банк Аваль» з проханням надати йому споживчий кредит у сумі 3000 доларів США.

     Як видно з копії кредитного договору № 014/5734/82/77304 від 25.06.2007 р. з додатком до нього ( а.с.35-37 ), який було укладено між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 та за умовами яко-го останній отримав кредит у сумі 3000 доларів США строком на 36 місяців, а сам взяв на себе зобов’язання сплачувати кредит щомісячно в розмірі 1/36 від суми отриманого кредиту та погашення відсотків за користування кредитом також щомісячно.

     Також 25.06.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки ( а.с.15,16 ), згідно з яким поручителі ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та боржник ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність перед Банком у ви-падку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору на всю суму заборгованості, вста-новлену на момент подання позовної вимоги. Відповідно до п.1.2 заз-начених договорів ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як поручителі, на добровільних засадах беруть на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням боржника ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору.

     Копіями квитанцій ( а.с.17-23 ) підтверджується факт виконання позивачем ОСОБА_1 обов’язків за умовами кредитного договору за період з 11 липня 2007 року по 28 квітня 2009 року.

     Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може вико- ристовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених зако-ном.

     Згідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

     Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

     Таким чином, законодавством України передбачено використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями.

     Ствердження позивача про те, що він помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, «що співвідношення курсу валюти кредиту та гривні настільки зміниться, і мого доходу, який я, члени моєї родини та мої поручителі як і раніше отримуємо у гривнях, не вистачатиме на погашення платежів за кредитом», а також посилання на те, що його помилка є результатом навмисних дій відповідача, тобто введення його в «оману зі сторони банку, який зумовив спотворене формування моєї волі», суд не може прийняти до уваги, вважаючи його безпідставним та позбавленим серйозного підгрунтя, виходячи з нас-тупного.

     Відповідно до п.п.8.1, 8.2, 12.5 кредитного договору № 014/ 5734/82/77304 від 25.06.2007 р. при одержанні кредиту позивач усві-домлював та гарантував, що умови кредитного договору для нього зро-зумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також було погоджено, що з укладенням кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов і не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору.

     Крім того, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до гривні. Відповідно до ст.36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

     Але якщо абстрагуватись від вище зазначеного і припустити, що позивач ОСОБА_1 помилився щодо своїх можливостей виконувати зобов’язання за укладеним договором в разі зміни курсу долару США до національної грошової одиниці – гривні, то це є його власною помил-кою і ніхто у цьому не винен крім самого позивача.

     Що стосується посилання позивачів на порушення відповідачем ви-мог ст.227 ЦК України, то суд вважає за необхідне зазначити наступ-не.  

     Як вбачається з копії банківської ліцензії № 10 ( а.с.32,55 ), її видано 11 жовтня 2006 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», зареєст-рованому Національним банком України 27 березня 1992 року за № 94 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

     Згідно дозволу № 10-4 від 11 жовтня 2006 року, який було огля-нуто у судовому засіданні і копія якого є у справі ( а.с.56 ), його видано ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», зареєстрованому Національним ба-нком України 27 березня 1992 року за № 94, на право здійснення опе-рацій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згід-но з додатком до цього дозволу.

     Відповідно до п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та бан-ківську діяльність» банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними ціннос-тями.

     Як видно з додатку до дозволу № 10-4 від 11 жовтня 2006 року, який було оглянуто у судовому засіданні і копія якого є у справі ( а.с.57 ), ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема: залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

     Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що відповідач має необхідні дозвільні документи для здійснення операцій з валют-ними цінностями.

     Отож, відсутні законні підстави як для визнання недійсним кре-дитного договору, так і для розірвання договорів поруки, тобто для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.524 ч.2,1054 ЦК Украї-ни, ст.ст.2,47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльні-сть», ст.ст.58-60,208,209,213-215 ЦПК України, суд

               В  И  Р  І  Ш  И  В:

     У позові ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного това-риства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору не-дійсним та розірвання договору поруки відмовити.

     Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Суддя                                             Тимошенко