_{АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД}

ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22-733/2006 р.                                Головуючий у І інстанції: Даруда І.А.

Доповідач : Павліченко С.В.

УХВАЛА Іменем України

18 липня 2006 року                                                                                         м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Павліченка С.В.

суддів: Куштана Б.П., Кеміня М.П.

при секретарі Талпа С.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, Іршавської міської ради, МКП "Сервіз" про визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення незаконно отриманого майна,

встановила:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_9 та Іршавської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення незаконно отриманого майна.

Позовні  вимоги  обґрунтовували тим,  що  5 вересня  1997  року  ОСОБА_9  з порушенням     закону  та  їх   власності,   на   підставі   рішення   виконкому   Іршавської міськради     від 22.08. 1997 рку   отримав  свідоцтво    про  право  власності    на перукарню, що розміщена АДРЕСА_1.

Рішенням Іршавського районного суду від 1 березня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_3, ОСОБА_4

йдеться про скасування рішення Іршавського районного суду  від 1 березня 2006

року,   як    необгрунтованого та постановлення нового рішення про задоволення

позову.

Відповідач ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи встановив, що 5 вересня 1997 року відповідач ОСОБА_9 отримав свідоцтво про право власності на перукарню, що розміщена АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку.

Так до вересня 1997 року перукарня належала МКП "Сервіз", яке у встановлений на той час спосіб дало згоду на її приватизацію відповідачем.

Зокрема 12. 05.1997 року відбулися збори співвласників МКП "Сервіз", які визнали, що перукарня фактично приватизована відповідачам і вирішили дати дозвіл на реєстрацію її за ОСОБА_9 та скласти розподільчий баланс.

Перукарня була передана у власність відповідача у 1997 році і з того часу ні МКП "Сервіз" ні його співвласники не ставили питання щодо повернення перукарні аж до 2005 року.

Наведені обставини свідчили про необґрунтованість вимог позивачів щодо заволодіння майном з боку відповідача обманним шляхом.

Доводи позивачів в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі про те що документи з питання зміни власника були підроблені не можна брати до уваги, оскільки встановлення факту підробки документів не охоплюється межами цивільного законодавства і не може доводитись в порядку встановленому ЦПК України.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити. Рішення Іршавського районного суду від 1 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала проголошена, набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст. 326,327 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.