Справа № 22ас-333/2006 Головуюча у 1-ій інстанції: Шандра М.М.
Категорія: 26 Доповідач в апеляційній інстанції: Цяцяк Р.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Львівської області у складі:
1
головуючого - судді Петрички П.Ф.,
суддів Бермеса І.В. і Цяцяка Р.П., при секретарі Дунчус С.В., та за участю позивача і його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2006 року,
встановила:
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1. відмовлено у задоволенні позову до - Львівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною відмови відповідача у перерахунку йому пенсії і поверненні заборгованості та про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його позов, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивача, старшого прапорщика, 23.11.1989 року звільнено з військової служби в запас по скороченню штатів і з 04.12.1989 року виключено зі списків
особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення (а.с. 15, 16).
Види грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія прапорщикам, встановлені Постановою КМ України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (п.7).
І За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що
надбавка у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, та
надбавка за особливі умови служби, які були запровадженні вже після звільнення
позивача з військової служби в запас, а також щомісячні надбавки, запроваджені
Указами Президента України від 23.02.2002 року № 173 та від 05.05.2003 року
№ 389, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в
розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували їх під час проходження
військової служби і були звільнені зі служби після їх запровадження.
Щодо премії у розмірі 33,3 %, то Постановою КМ України від 06.04.1998 року № 452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, якою премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.
Зазначене преміювання було запроваджене з 01.12.1996 року на підставі Указу Президента України від 04.10.1996 року № 923 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" і на даний час здійснюється на підставі постанови КМ України від 22.05.2000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців". У наведених нормативних актах також не зазначено, що ці премії є додатковим видом грошового забезпечення і що вони підлягають врахуванню при визначені грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється пенсія.
Оскільки премія 33,33 % не є додатковим видом грошового забезпечення, вона і не підлягала врахуванню при обчислені пенсії позивачу, а відтак у суду не було правових підстав для задоволення позову і в цій частині.
Таким чином, судом першої інстанції' правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія
суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2006 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,
але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги
безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного
місяця з дня набрання ухвалою законної сили.