Справа №2 – 1604/2010 рік.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2010 року м. Одеса.
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді – Позняка В.С.
При секретарі - Голованець Н.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні (зал судових засідань №6) у м. Одеса цивільну справу за позовом Державного виробничого житлово-побутового підприємства до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного виробничого житлово-побутового підприємства, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, виселення та вселення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить суд визнати відповідачів втративши право на житлову площу та зняття з реєстраційного обліку в сімейному гуртожитку, а саме по кімнатам АДРЕСА_1, посилаючись на те, що зазначений гуртожиток є відомчим і знаходиться на балансі ДВЖПП. Відповідач ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем зазначених вище кімнат. З 29.03.1993р. відповідачі по вказані житлові площі стоять на реєстраційному обліку, що підтверджується довідкою про склад сім’ї. З 2004 року відповідачі не проживають на вказані житлові площі, місцезнаходження їх не відомо, особистих речей відповідачів у кімнатах немає, комунальні послуги не оплачують.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позивні вимоги. Відповідачі та їх представник позовні вимоги ДВЖПП не визнали, надали суду письмові заперечення та пред’явили зустрічний позов до Державного виробничого житлово-побутового підприємства, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, виселення та вселення, посилаючись на те, що вони постійно проживали на спірні житлові площі, але по роду своєї діяльності вона ОСОБА_1 як фізична особа – СПД постійно виїжджала за межі м.Одеси у відрядження, для здійснення закупок товару на усій території України, тому тимчасово не проживала на спірні житлові площі. Іншого житла вона немає.
Крім того, під час, коли вона ОСОБА_1 виїжджала у відрядження та тимчасово була відсутня у місті постійного мешкання, на спірної житловій площі постійно мешкав її неповнолітній син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який до 2006р. навчався у школі № 15 Суворівського району м. Одеси, після закінчення школи з 2006р. по серпень 2009р. навчався у спеціалізованому навчальному закладі «Одеський морський ліцей морського транспорту», під час навчання постійно мешкав на спірні житловій площі. Іншого житла він також немає.
Відповідачі по зустрічному позову Державного виробничого житлово-побутового підприємства, ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, та пояснили, що зазначений гуртожиток є відомчим і знаходиться на балансі ДВЖПП. Відповідач ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем зазначеної вище кімнати. З 2004 року відповідачі не проживають на вказані житлові площі, місцезнаходження їх не відомо, особистих речей відповідачів у кімнатах немає, комунальні послуги не оплачують. Відповідно до наказу №38 від 07.06.2007 року по ДВЖПП «Про приєднання до особового рахунку» ОСОБА_3, склад сім’ї три чоловіки, приєднані кімнати №36, 37, житловою площею 21,0 кв.м. в відомчому сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд уважає, що позовні вимоги Державного виробничого житлово-побутового підприємства до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного виробничого житлово-побутового підприємства, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, виселення та вселення задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як установлено в судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем кімнат АДРЕСА_1 згідно ордера. З 29.03.1993р. відповідачі по вказані житлові площі стоять на реєстраційному обліку, що підтверджується довідкою про склад сім’ї. З 2004 року відповідачі не проживають на вказані житлові площі, місцезнаходження їх не відомо, особистих речей відповідачів у кімнатах немає, комунальні послуги не оплачують, що підтверджується: актом про не проживання від 20.11.2006р., завірений начальником будинко-управління Державного виробничого житлово-побутового підприємства; довідкою про заборгованість за комунальні послуги; поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 які в судовому засіданні підтвердили факт не проживання з 2004 року відповідачів в сімейному гуртожитку, а саме в кімнатах АДРЕСА_1. На спірні житлові площі з 2004 року проживають квартиранти.
Таким чином, відповідно до ст.71 ЖК України у суду є всі підстави для задоволення вимог позивних вимог позивача, тому що відповідачі на спірній житлові площі не проживають більше шести місяців без поважних на те причин.
Доводи позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 по зустрічному позову до Державного виробничого житлово-побутового підприємства, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, виселення та вселення не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, т.я. вони не надали суду жодних доказів, які б підтвердили факт їх проживання на спірні житлові площі з 2004 року.
Суд критично відноситься до наданих у судовому засіданні пояснень свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 по зустрічному позову, т.я. вищевказані свідки не проживають в АДРЕСА_1 та є родичами і знайомими ОСОБА_1.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Державного виробничого житлово-побутового підприємства до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.
ОСОБА_15, ОСОБА_2 визнати такими, що втратили право користування на житловим приміщенням в сімейному гуртожитку, яке знаходиться на балансі ДВЖПП, а саме в кімнатах АДРЕСА_1.
В зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного виробничого житлово-побутового підприємства, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, виселення та вселення – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк заяви про апеляційне оскарження з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ: