- 1 -

                                                                                                                              №2-183/10

                                                    Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03.06.2010р.          Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

                               у складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                               при секретарі Заіка А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника-адвоката ОСОБА_4,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Жилсервіс», ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві власності на квартиру (третя особа – Вільногірський міський відділ ГУМВС України в Дніпропетровській області),

                        В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Жилсервіс» та ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві власності на квартиру, в якому зазначає наступне.

Згідно з договором дарування від 01.11.2004р. він є власником квартири АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області.

З відповідачем ОСОБА_3 він знаходився в зареєстрованому шлюбі з 23.07.2004р. до 12.06.2009р. В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її народження вона була зареєстрована у вищевказаній, належній йому квартирі, вони всією сім’єю проживали у вказаній квартирі.

В грудні 2008р. відповідач ОСОБА_3 припинила з ним фактичні шлюбні відносини та виїхала разом із дочкою з м. Вільногірська. Дочка ОСОБА_6 фактично проживає в АДРЕСА_2, що підтверджується наданими ним до позову документами.

Вищевказаним рішенням Вільногірського міського суду від 01.06.2009р. у цивільній справі про розірвання шлюбу було встановлено, що на час його ухвалення спору про місце проживання дочки не було, вона проживає разом з матір`ю. Вони з відповідачем досягли згоди щодо того, що після розірвання шлюбу дитина буде проживати саме з відповідачем, а він, в свою чергу, добровільно щомісячно сплачує аліменти на утримання дитини на користь відповідача.

Після фактичного розпаду їх сім`ї, з грудня 2008р. відповідач ОСОБА_3  жодного разу не сплатила за нараховані комунальні послуги за місцем реєстрації дочки в належній йому квартирі, всі витрати за ці послуги несе він, хоча він регулярно виплачує аліменти. Дочка фактично в квартирі не проживає, комунальними послугами не користується, але оскільки вона зареєстрована в квартирі, то на неї ідуть нарахування по платежам і витрати по їх сплаті несе він. Цим порушуються його права як власника житла і це перешкоджає йому у користуванні квартирою.

Відповідно до чинного законодавства, що регулює ці правовідносини, громадяни України зобов`язані протягом десяти днів після прибуття на нове місце проживання зареєструвати місце проживання. В свою чергу, оскільки дочка ОСОБА_6 в квартирі не проживає, вона не повинна бути в ній зареєстрована, а повинна бути зареєстрована або за місцем свого фактичного проживання в АДРЕСА_3, або за місцем проживання відповідача ОСОБА_3 у АДРЕСА_4.

15.06.2009р. він звернувся до КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» та Вільногірського МВ ГУМВС України  щодо зняття з реєстрації в належній йому квартирі дочки ОСОБА_6. Однак, в знятті дитини з реєстрації відповідачем-1 йому було відмовлено, оскільки, на думку працівника КП «ВО ЖКГ м.Вільногірська» для зняття дитини з реєстрації треба також заява матері дитини – відповідача-2.

Керівник СГІРФО Вільногірського МВ ГУМВС України не заперечував проти зняття його дочки з реєстрації за вищевказаною адресою, однак пояснив, що для цього відповідач-1 – КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» повинен надати йому необхідні документи.

                                                             - 2 -

Він вважає відмову відповідача-1 щодо подання документів до СГІРФО Вільногірського МВ ГУМВС України на предмет зняття з реєстрації його дочки такою, що суперечить ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки в цій статті чітко вказані дії, які потрібні для зняття з реєстрації і в ній не міститься вказівок на те, що для зняття з реєстрації малолітньої дитини повинні бути заяви обох батьків.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 вказаного Закону реєстрація місця проживання чи місця перебування особи не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження, тобто право користування дочки належною йому квартирою не залежить від реєстрації її в цій квартирі.

Частиною 4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що зняття з реєстрації неповнолітніх осіб, які не мають батьків, або стосовно яких встановлено опіку та піклування, повинно бути здійснено за погодженням з органом опіки та піклування. В даному ж випадку їх малолітня дочка має батьків, над нею не встановлена опіка, тому залучення до участі в справі органу опіки та піклування не передбачено законом, оскільки в позові не йде мова про визначення місця проживання дитини, тому що воно визначено ним та відповідачем ОСОБА_3

Позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на квартиру АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати КП «Жилсервіс» прийняти від нього заяву про зняття його дочки з реєстрації із належної йому квартири та направити цю заяву до Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, також зобов`язати відповідача ОСОБА_3 зареєструвати дочку за місцем її фактичного проживання.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов в повному обсязі. Він пояснив суду, що на протязі всього періоду розгляду даної справи відповідач здійснювала дії, якими чинила всілякі перешкоди для розгляду справи, ці дії були направлені на затягування розгляду справи, вона зловживає своїми правами. Він не заперечує проти того, що дочка має право проживати у нього, користуватися належною йому квартирою, він не чинить в цьому ніяких перешкод, але вона ще є малолітньою, місце її проживання у нього судом не визначалось. Після розірвання шлюбу вона проживає в м. П’ятихатки у батьків відповідача, там відвідує дитячий дошкільний заклад, вона там повинна перебувати на обліку та бути зареєстрованою, так як саме за місцем її проживання їй повинні проводитись зчеплення в дитячій поліклініці. Позивач просить задовольнити його позов.

Представник позивача підтримав позов та доводи його довірителя і доповнив його пояснення наступним. Він суду пояснив, що сторони раніше перебували в шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_5, 2005 року народження. Після розірвання шлюбу дитина проживає в м. П’ятихатки за місцем проживання батьків відповідача, але мати не зареєструвала дитину ні за місцем її фактичного проживання, ні за місцем свого проживання в м. Дніпропетровську. Дитина відвідує дитячий заклад в м. П’ятихатки, після вибуття з м. Вільногірська дитина навіть не перебуває на обліку в дитячій поліклініці, про що є довідка в матеріалах справи.

Дитина повинна бути зареєстрована за місцем свого фактичного проживання. Права на користування житлом свого батька вона при цьому не втрачає. Даний позов подано в інтересах дитини і також для того, щоб привести у відповідність із вимогами чинного законодавства всі обставини, що склались у житті сторін по справі, тобто місце проживання та місце реєстрації дитини повинно бути єдиним. При розгляді даної справи право власності не оскаржується. Цим позовом житлові права дитини також не порушуються, тому що дитина не проживає з позивачем і місце її проживання з ним судом не визначалось. Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа повинна бути зареєстрована за місцем свого фактичного проживання. А за висловленням відповідача дитину не можна зареєструвати ні за місцем її проживання, ні за місцем проживання дитини, - все це є лише припущеннями відповідача. Будь-яких підстав для того, щоб залишатись дитині бути зареєстрованою за місцем проживання позивача, не існує. Орган опіки залучати до участі в даній справі не є обов’язковим, тому що дитина не перебуває під опікою, у неї є батьки і її права нічим не порушуються. Він просить задовольнити позов його довірителя.

                                                                            - 3 -

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що заперечує проти позову, тому що у неї є майновий спір, вона має намір подати позов про поділ майна, придбаного за період їх шлюбу з позивачем. Так, за спільні кошти було встановлено двоконтурний котел системи індивідуального опалення та придбано інші речі.

В судовому засіданні при розгляді справи про розірвання шлюбу не вирішувалось питання про місце проживання дитини, опікунська рада визначила місце проживання дитини у її батьків, але вони відмовляються зареєструвати дитину у себе. В гуртожитку військової частини вона не може зареєструвати дитину, тому що цим будуть погіршені умови її проживання.

Вона вважає, що є невірним те, що опікунська рада не притягнута до участі в розгляді справи. Реєстрація дитини не створює перешкод у здійсненні права власності позивача, тому що комунальні послуги він сплачує згідно показань лічильників.

Також вона вважає, що дитина має право на житло позивача, тому що він  тривалий час не сплачує їй аліменти на утримання дитини і вже утворилась заборгованість, тому за таких обставин є підстави вважати, що дитина має право на належне йому житло.

Представник відповідача в суді пояснив, що для нього є незрозумілим  позов позивача, ним не доведено чим порушуються його права, чим йому заважає реєстрація дитини.

Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України дитина не втратила право користування житлом позивача. В Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначено підстави для зняття особи з реєстрації і в ньому немає такої підстави, згідно з якою дитину можна зняти з реєстрації за місцем проживання позивача, дитину не можна виписати «в повітря». Він підтримує думку відповідача щодо того, що для участі в даній справі треба було залучати орган опіки. Представник вважає, що немає підстав для задоволення позову.

Від відповідача – КП «Жилсервіс» надійшов лист з проханням розглядати дану справу без участі представника та винести рішення на розсуд суду (а.с.49).

Аналогічного змісту листа надано третьою особою у справі – Вільногірським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с.37).

Матеріалами справи встановлено наступне.

Як вбачається з копії рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про народження (а.с.6).

З копії договору від 01.11.2004р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримав в дар квартиру АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську Дніпропетровської області (а.с.7).

Право власності позивача на вказану квартиру підтверджено також копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.8).

В довідці житлової служби зазначено, що по реєстрації у вказаній квартирі значиться позивач та його дочка ОСОБА_5 (а.с.9).

09.04.2009р. дільничним інспектором міліції П`ятихатського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було винесену постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 (а.с.10).

До матеріалів справи додано копію акту обстеження житлово-побутових умов малолітньої ОСОБА_5 за місцем її проживання – АДРЕСА_3 (а.с.11).

Розпорядженням голови П`ятихатської районної державної адміністрації  від 07.04.2009р. визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки та спілкуванні з нею, що вбачається з копії названого документа (а.с.12).

Командування військової частини, де проходить службу відповідач, на запит адвоката листом-відповіддю повідомило про умови проходження служби та проживання відповідача ОСОБА_3 (а.с.13).

З довідки №28 від 30.06.2009р. та відповіді начальника відділу освіти П`ятихатської райдержадміністрації від 27.01.2010р. вбачається, що ОСОБА_5 відвідує дошкільний навчальний заклад №3 «Малятко» м. П`ятихатки з 08.01.2009 року по теперішній час та мешкає  по АДРЕСА_3 (а.с.34,62).

                                                                              - 4 -

В довідці №865 від 25.08.2009р. зазначено розмір аліментів на утримання дочки, які відраховані із заробітної плати позивача в 2009 році (а.с.35).

В листі в.о.заступника головного бухгалтера від 26.08.2009р. зазначено, що утримання аліментів із заробітної плати позивача на користь відповідача проводиться на підставі особистої заяви платника з 01.01.2009р. шляхом перерахування їх через Вільногірський вузол поштового зв`язку по списку згрупованих переказів в межах України (а.с.36).

Як вбачається з листа БТІ м. П`ятихатки від 16.02.2010р., за ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 нерухоме майно не зареєстровано (а.с.41).

В листі в.о.головного лікаря Вільногірської центральної міської лікарні від 16.04.2009р. зазначено, що амбулаторна картка на ОСОБА_5 в регістратурі дитячої консультації відсутня, дитина з матір`ю вибула до м. П`ятихатки (а.с.63).

Заслухавши пояснення сторін, доводи їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову  з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини, які випливають із факту реєстрації їх неповнолітньої дочки за місцем проживання позивача в належній йому на праві приватної власності квартирі, яку він отримав у власність на підставі договору дарування від 01.11.2004р.

Також встановлено, що після народження у сторін по справі дочки вона була зареєстрована за паспортним обліком в зазначеній квартирі. Після припинення спільного проживання відповідач разом з дитиною виїхала за межі м. Вільногірська, сама вона проживає та працює в м. Дніпропетровську, а дитина проживає у її батьків в АДРЕСА_3.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що дитина дійсно проживає за вказаною адресою, де вона відвідує дошкільний дитячий заклад. При виникненні між сторонами спору щодо спілкування батька (позивача) з дитиною за його зверненням було проведено обстеження житлово-побутових умов дитини, складено акт, в якому зазначено, що дитина дійсно проживає разом з батьками відповідача по справі. Розпорядженням голови П’ятихатської районної державної адміністрації від 07.04.2009р. було визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки та спілкуванні з нею, місцем спілкування визначено територію міського парку м. П’ятихатки. В Вільногірській дитячій поліклініці дитина на обліку не перебуває, про що також є підтвердження в матеріалах справи, де зазначено, що дитина з матір’ю виїхала в м. П’ятихатки і її медичної картки в реєстратурі немає.

При розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу спору про місце проживання неповнолітньої дитини не існувало, дитина проживала з матір’ю, саме так і зазначено в судовому рішенні від 01.06.2009р. Таким чином, всі перелічені докази є переконливим свідченням факту проживання дитини у м. П’ятихатки.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

В ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік.

Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про
місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла
особи  та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного
органу спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої
влади з питань реєстрації. Інститут реєстрації – це дія, метою якої є визначення постійного або тимчасового місця знаходження фізичної особи.

З матеріалів справи вбачається і це підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, що до грудня 2008р. колишнє подружжя та їх малолітня дочка постійно проживали за адресою АДРЕСА_1, дитина була зареєстрована  уповноваженим  органом  за  цією  ж  адресою.  Таким   чином,  дитина  була

                                                                            - 5 -

зареєстрована за вказаною адресою в період проживання сторін по справі спільно, однією сім’єю, а з грудня 2008р. дитина проживає, як було зазначено вище, за місцем проживання батьків відповідача у м. П’ятихатки.

Виходячи з викладеного, реєстрація малолітньої ОСОБА_5 в м. Вільногірську за місцем проживання позивача є такою, що не відповідає дійсним обставинам та безпідставною, оскільки дитина за цією адресою не тимчасово не перебуває, а не проживає з грудня 2008 року, місце її проживання за вказаною адресою ні за згодою сторін, ні судовим рішенням не визначалось. Згідно з вищеназваним Законом громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на  законних підставах,  зобов'язані протягом  десяти  днів  після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Таким чином, оскільки дитина зареєстрована в квартирі позивача і не проживає в ній, мати дитини, з якою вона проживає, порушує вимоги ст.6,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вона зобов’язана зареєструвати дитину за фактичним місцем її проживання.

Реєстрація малолітньої дитини порушує права позивача належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися на власний розсуд належним йому на праві приватної власності майном.

Ст.386 ЦК України передбачає забезпечення рівного захисту прав усіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України закріплено захист права власності, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідач є матір’ю малолітньої дитини і як її законний представник відповідно до вищенаведених норм законодавства зобов’язана повідомити орган реєстрації про зміну місця проживання її малолітньої дитини. Однак, цих дій вона не виконала, а навпаки – безпідставно перешкоджає зняттю з реєстрації дитини і не реєструє її за місцем її фактичного проживання.

Приймаючи до уваги, що зняття з реєстрації стосується малолітньої особи, суд вважає за необхідне та доцільне захистити її права відносно реєстрації за місцем фактичного проживання. Вимога позивача щодо зобов’язання відповідача зареєструвати дитину за адресою її фактичного проживання є законною та такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Представник відповідача в судовому засіданні наголошував на тому, що відповідно до ст.71 ЖК дитина не втратила право користування житлом позивача. Але ж предметом даного позову не є право користування житлом, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог. Проти права користування дитиною його житлом він не заперечує, але ж дитина ним не користується, тому що фактично у нього не проживає і місце проживання дитини саме з ним судовим рішення не визначалось. У рішенні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009р. зазначено, що спору про місце проживання неповнолітньої дитини, яка мешкає з матір`ю, немає.  

Фактично малолітня дочка сторін у справі проживає у її діда та баби, про що є підтвердження в матеріалах справи, позивачеві встановлено спосіб та порядок спілкування з дитиною і він її відвідує саме за вказаним місцем її проживання, а факт реєстрації у нього дитини не створює для неї права власності на належне йому житло, як на цьому помилково наголошує відповідач, і не позбавляє права користування цим житлом у разі виникнення бажання та необхідності.

Суд не поділяє тверджень та доводів представника відповідача, що у ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не зазначено такої підстави, згідно з якою можна було б зняти з реєстрації дитину. Слід зауважити, що вказана норма Закону взагалі не передбачає зняття з реєстрації малолітніх дітей, оскільки є цілком зрозумілим і логічним, що за даних обставин дитина має бути зареєстрованою за місцем її фактичного проживання, або ж (за бажанням матері) за місцем проживання чи реєстрації матері, оскільки місце проживання дитини оговорено в рішенні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01.09.2009р. з нею (з матір’ю дитини), з цього приводу спору між сторонами не було і з позовом до суду по даному предмету ніхто із сторін

                                                                             - 6 -

не звертався. Тому безпідставним є бажання відповідача залишити дитину зареєстрованою за місцем проживання позивача.

Ці твердження представника відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Таким чином, якщо дитина сторін у справі виявить бажання, вона не буде обмежена у праві користування житлом, яке належить її батькові і користування цим житлом жодним чином не пов’язане з наявністю чи відсутністю реєстрації дитини у вказаному житлі.

Суд вважає безпідставними звинувачення суду з боку відповідачки та її представника в незалученні до участі в розгляді даної справи органу опіки. В відповідності до вимог ст.130 ЦПК України в попередньому судовому засіданні, в якому приймав участь представник відповідача, вирішувалось питання про склад осіб, які беруть участь у справі, жодних клопотань з цього приводу він не заявляв.

Частиною 4 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації неповнолітніх осіб, які не мають батьків або стосовно яких встановлено опіку та піклування, повинно бути здійснено за погодженням з органом опіки та піклування. В даному ж випадку малолітня ОСОБА_5 має батьків (сторін у справі), опіку над нею не встановлено.

Стаття 19 ч.4 Сімейного кодексу України містить вичерпний перелік випадків, коли участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів, що випливають з подібних правовідносин, є обов’язковою. При розгляді даного спору участь цього органу не є обов’язковою.

Суд доходить до висновку, що зі свого боку відповідач ОСОБА_3 не докладає заходів для захисту прав дитини. Так, в судовому засіданні вона пояснила, що її батьки заперечують проти реєстрації дитини в належному їм житлі, але в такому випадку можливо зареєструвати її тимчасово, оскільки  навіть при зверненні в дитячу поліклініку вимагається реєстрація. Відповідач також має змогу зареєструвати дитину за місцем свого проживання, більш того, як вбачається з інформації, наданої командиром військової частини, вона перебуває на квартирному обліку при військовій частині, і ця обставина мала б суттєве значення при наданні житла за місцем проходження служби відповідачки, також зазначено, що там у дитини є можливість відвідувати дитячий садок.

В порушення ст.27 ЦПК України відповідач взагалі на протязі тривалого часу не з’являлась до суду, була навіть повідомлена про дату розгляду справи шляхом розміщення об’яви в засобах масової інформації. Потім вона надала заяву про розгляд справи  без її участі, пізніше надала заяву про бажання приймати особисту  участь в слуханні справи, після чого неодноразово безпричинно не з’являлась до суду, причини її неявки судом було визнано неповажними, мали місце безпідставне її звернення до лікаря-стоматолога без крайньої на те необхідності (як спосіб зірвати судове засідання), надання медичних документів з військової частини, де вона проходить службу, не оформлених належним чином (копій), про події, які взагалі не стосуються періоду розгляду даної справи, потім мав місце безпідставний відвід судді. Слід відмітити, що також мав місце випадок, коли відповідач з’являлась в судове засідання по справі за її позовом, а на дану справу, яка слухалась в той же день, вона не з’являлась. Всі наведені приклади свідчать про те, що відповідач недобросовісно здійснювала свої процесуальні права та виконувала процесуальні обов’язки, зловживала ними та категорично ігнорувала.

На думку суду, це ґрунтується на неприязливих стосунках, що склались між сторонами (колишнім подружжям) після розпаду сім’ї.

Відповідач ОСОБА_3 помилково вважає, що дитина має право власності на житло, що належить на праві власності позивачеві, оскільки він не сплачує їй аліменти, про це вона наголосила в судовому засіданні. Також вона повідомила, що  має намір звертатись із позовом до суду про поділ придбаного в шлюбі майна.

Відповідач безпідставно проводить паралель між правом власності чи користування житлом та реєстрацією в квартирі, вона ототожнює ці поняття.

                                                              - 7 -

Розгляд даної справи не передбачає вирішення питання про місце проживання дитини, про право користування нею житлом та про право власності на житло.

На глибоке переконання суду реєстрацією дитини за місцем її проживання жодним чином не буде порушено її права, а буде приведено у відповідність із нормами законодавства (ст.6 вищевказаного Закону) фактичні обставини.

Працівники КП «Жилсервіс» безпідставно вимагали від позивача надання заяви від матері дитини про зняття її з реєстрації, оскільки перелік документів, необхідних для зняття особи з реєстрації, наведений в ст. Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не передбачає надання таких заяв від обох батьків. Тому працівниками вказаної служби повинні бути беззаперечно прийняті від позивача та передані до паспортної служби Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області документи стосовно зняття з реєстрації малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58 - 60, 212 - 215, 209 ч.3, 218, ст. ст. 29 ч.4, 316-319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст.19 ч.4, 160 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1 - 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.18 ч.2 Закону України «Про охорону дитинства», суд

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :

Позов ОСОБА_1 до КП «Жилсервіс», ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві власності на квартиру задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації за паспортним обліком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов’язати КП «Жилсервіс» прийняти від ОСОБА_1 заяву про зняття з реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити цю заяву до Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_3 зареєструвати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем її фактичного проживання, згідно до вимог ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено  09.06.2010р.

                СУДДЯ                                                                                                 Р.А.ЛИТВИНОВА