№2а-168/08р
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2008 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Уржумової Н.В.
при секретарі –Волошиновій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у виплаті у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій та покладення на відповідача зобов’язання виплатити недоплачену у 2000-2007 р.р. щорічну грошову допомогу у розмірі 9085 гривень, третя особа по справі Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з вимогами до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя, які у подальшому його представник, д іючий на підставі довіреності, уточнив у порядку ст. 51 КАС України та остаточно просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій та покласти на відповідача зобов’язання виплатити йому недоплачену у 2000-2007 р.р. щорічну грошову допомогу у розмірі 9085 гривень, третя особа по справі Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим. Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням. Щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5-и мінімальних пенсій за в і ком. Вказана норма Закону набрала чинності з 01 січня 1999 року. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Але спірна допомога у період 2000-2007 рр. виплачувалася позивачеві не в повному обсязі, при цьому несплачена сума за вказаний період склала 9085 грн. 07 коп. З вищенаведених підстав, посилаючись на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за конституційним поданням 46-х народних депутатів України щодо відповідності ряду статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік»
(справа про соціальні гарантії громадян), представник позивача уточнені позовні вимоги його довірителя задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені його довірителем позовні вимоги з вищевикладених підстав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1, пояснюючи, що виплата спірної щорічної допомоги, проводилася позивачеві Управлінням у розмірах, встановлених законодавством, підтримуючи наявні у матеріалах адміністративної справи письмові заперечення на позов (а.с.33-35); наполягав на частковому пропуску позивачем строку на звернення до суду з вимогами про стягнення недоплаченої допомоги у 2000-2006 рр.
Представник третьої особи по справі - Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення у матеріалах адміністративної справи, причини своєї неявки суду не повідомив.
Проте, неявка у судове засідання представника третьої особи за адміністративним позовом, із врахуванням думки учасників процесу, не є перешкодою для розгляду позову по суті.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін по справі, в ивчивши матеріали справи та проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Законом Укра їни «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», у редакції Закону, діючої з 01.01.1999 року передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Законом Укра їни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набув чинності з 01.01.2004 року передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Але ж, незважаючи на вимоги вищевказаного Закону, виплата спірної допомоги за період 2000-2007 рр. проводилася відповідачем у порушення вимог Закону, не в повному обсязі.
Обґрунтовуючи виплату сум у фактично сплаченому позивачеві розмірі, представник відповідача у письмових запереченнях обґрунтовував це відсутністю субвенцій з Державного бюджету на вказану мету, при цьому посилався на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р ік» дія норми спеціального Закону була призупинена.
Але ж за частиною З статті 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесення змін до чинних законів.
Тому розрахунок щорічних виплат позивачеві, як у учаснику бойових дій, повинен був бути розрахований у відповідності з вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат.
Крім того, дійшовши до вищевказаного висновку, суд врахував і висновки, що м істяться у Рішенн і Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за конституційним поданням 46-х народних депутатів України щодо відповідності ряду статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( справа про соціальні гарантії громадян), якими, зокрема, Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", за якою виплата щорічної разової допомоги учасникам війни відпов і дно до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Зменшення розміру щорічної допомоги до дня Перемоги також суперечить ч.2, 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» , згідно з яким права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є недійсними.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли, внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Положення законів, визнаними неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
З оглядом на вищевикладене у сукупності, суд вважає неправом ірними дії відповідача щодо в ідмови у виплат і позивачеві в повному обсязі належної йому до виплати щорічної державної допомоги як учаснику бойових дій.
Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні наполягав на пропуску позивачем строку на звернення до суду з вимогами про виплату різниці спірної допомоги за період 2000-2006 р.р.
За статтею 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, який визначений за такими публічно-правовим спором в один рік.
Спірні відносини між сторонами по справі виникли до набрання чинності КАС України .
Однак у випадку не набрання чинності КАС, позивач хоча б і звертався в порядку позовного провадження, але при цьому суд мав би брати до уваги двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права, передбачений Главою 31-А ЦПК України в редакції 1963 року. Отже КАС України не обмежив, а навпаки розширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права.
Статтею 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З урахуванням положень КАС України, враховуючи те, що на пропуску позивачем ОСОБА_1 річного строку на звернення до суду за вимогами про сплату сум за період 2000-2006 р.р. наполягав у судовому засіданні представник відповідача, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про виплату йому спірно і щорічної допомоги у період 2000-2006 р.р. – за пропуском строку на звернення до суду, при цьому судом враховано й те, що, ан і позивач, ані його представник не довів суду жодної з причини поважності пропуску позивачем пропуску строку на звернення до суду.
Доводи представника позивача у судовому засіданні про те, що його дов віритель дізнався про Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року лише у 2007 році, не має правового значення при вирішення питання щодо поважності пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення спірної щорічної допомоги у період 2000-2006рр.
Разом з тим, згідно ч. І ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи неправомірність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 у період 2000-2007 рр. щорічної разової допомоги до Дня Перемоги у зменшеному розмірі та покладення на Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя зобов'язання нарахувати та виплатити позивачеві 1750 гривень - різницю між належними йому до виплати сумами щорічної допомоги як учаснику бойових дій та фактично виплаченою сумою. Таким чином, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума 1750 гривень –недоплаченої спірної допомоги за 2007 рік (406 гривень -прожитковий мінімум на 2007 рік х 5 - 280 гривень фактично отриманих позивачем у 2007 році).
Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, оскільки представник позивача у судовому засіданні на цьому не наполягав.
На підставі статті 22 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за конституційним поданням 46-х народних депутатів України щодо відповідності ряду статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік», статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», керуючись
статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 159, 162 - 163, ч.3 статті 167, статтями 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Дії Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя щодо нарахування та фактичної виплати ОСОБА_1 у 2000-2007 рр. щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у зменшеному розмірі – визнати неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя нарахувати ОСОБА_1 та виплатити 1750 гривень - різницю між розрахованими у відповідності зі статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та фактично виплаченою ОСОБА_1 сумою щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя