Справа № 2-а-67/2010 року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 року, Джанкойський міьскрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

       Головуючого, судді – Козуб О.В.,

       при секретарі – Кузь Т.О.,

роглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконною та скасування постанови серії АК № 051748 від 17.02.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 гривень, -

в с т а н о в и в:

25.02.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконною постанови серії АК № 051748 від 17.02.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити, визнати незаконною та скасувати вищевказану постанову серії АК № 051748 від 17.02.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 гривень. Пояснив, що копію протоколу об адміністративному правопорушенні серії АВ № 743779 від 17.02.2009 року та постанову серії АК № 051748 від 17.02.2009 року він отримав у той же день. Він, при керуванні транспортним засобом «MERSEDES-BENZ», модель 208D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1993 р.в., мав при собі відповідні документи на право керування. Інспектором при винесенні вищевказаної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності зазначено, що він порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху, у протоколі зазначено, що порушення яке він скоїв передбачено підпункт «в» п. 31.4.7 Правил дорожнього руху, а у постанові інспектором підпункт не зазначено. Також, пояснив, що п.31.4.7 Правил Дорожнього руху або іншими актами законодавства не передбачено такого порушення як заборона керування транспортним засобом з тріщинами на лобовому склі автомобіля, вказаним пунктом передбачено інші порушення, які унеможливлюють рух транспортного засобу, а саме підпункт «в» - встановлення на скло додаткових предметів або нанесення покриття, які обмежують оглядовість з місця водія або погіршують його прозорість. Примітка до цього пункту також не містить вказаного порушення у вигляді тріщини. Також, зазначив, що згідно п.31.5 ПДР, він мав право рухатися далі до найближчого місця стоянки або ремонту, оскільки вказані тріщини виникли в дорозі, що інспектор не зясовував у нього. Також, пояснив, що інспектором не зазначено в якій саме частині лобового скла розташовані вказані тріщини. Він не міг виправити вказану несправність, оскільки скло потрібно міняти повністю, а придбати його можливо тільки в магазині або на ринку, що він не міг зробити у дорозі.

        Представник відповідача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, не надано будь-яких заяв, клопотань та письмових заперечень проти позову ОСОБА_1

        Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріал адміністративної справи та надані до неї докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконною та скасування постанови серії АК № 051748 від 17.02.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 гривень підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.02.2009 року о 16 годині 50 хвилин на вул.Толстого в м.Джанкой АРК в районі АЗС «Лукойл» автодороги «Харків-Сімферополь», позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERSEDES-BENZ», модель 208D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1993 р.в., на лобовому склі якого маються тріщини завдовжки більше 50 мм. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, вказаний автомобільний транспорт належить ОСОБА_2, з наданням права керування ОСОБА_1 У зв’язку з чим, 17.02.2009 року відносно позивача ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АВ № 743779 від 17.02.2009 року за ч. 1 ст. 121 КУпАП та у той же день винесено постанову серії АК № 051748 від 17.02.2009 року, згідно якої притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування транспортним засобом з технічними несправностями у вигляді тріщин більше 50 мм на лобовому склі в порушення п. 31.4.7 Правил дорожнього руху і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 гривень. Згідно протоколу про адміністративне порушення серії АВ № 743779 від 17.02.2009 року зазначено, що ОСОБА_1 порушено п.31.4.7 «в» ПДР України, а у постанові про адміністративне правопорушення цього підпункту «в» не зазначено. З зазначеним правопорушенням позивач ОСОБА_1 не погодився, вину у здійсненні цього правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП не визнав.

Згідно поясненням позивача ОСОБА_1 та наданого фотознімку лобового скла автомобілю  «MERSEDES-BENZ», модель 208D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1  вбачається, що ОСОБА_1 визнав наявність тріщин більше 50 мм на лобовому склі його автомобіля.

      Відповідно до вимог ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справам про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування заходів адміністративного впливу провадиться у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення забезпечується серед інших способів, правом оскарження відповідної постанови.

     Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

     Відповідно до вимог п.1.1. ПДР, затверджених Постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до вимог п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими. Особи, відповідно до вимог п.1.9 ПДР, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлена адміністративна відповідальність за керування водіями транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація їх забороняється, або переобладнаними з порушеннями відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що не пройшли своєчасно державного технічного огляду.

Пунктом 31.4 ПДР України встановлено, що забороняється експлуатація транспортним засобом при наявності таких технічних несправностей і невідповідність таким вимогам, а саме підпунктом «в» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху України, передбачено встановлення на скло додаткових предметів або нанесення покриття. Які обмежують оглядовість з міста водія або погіршують його прозорість.

            Суд, вважає, що доводи позивача ОСОБА_1 стосовно того, що п.31.4.7 ПДР України, включаючи і підпункт «в», не передбачає заборони рухатися з тріщинами на лобовому склі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані несправності у вигляді тріщин на лобовому стеклі і є тими самими іншими несправностями, які погіршують оглядовість з місця водія. П.11.2 ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» передбачено, що не допускається наявність тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників ДТЗ довжиною більше 50 мм.

     Статтею 71 КАС України, встановлено обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

      Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

     Зі змісту постанови серії АК № 051748 від 17.02.2009 року вбачається, що не вказано конкретний підпункт правопорушення за яким притягається позивач, а саме «в» п.31.4.7 ПДР України.

      Суд, не зважаючи на наявність технічних несправностей автомобіля ОСОБА_1 у вигляді тріщин на вітровому склі більш 50 мм, задовольняє позовні вимоги позивача ОСОБА_1, оскільки при притягненні його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, інспектором ВДАІ м.Джанкой не з’ясовано всі обставини правопорушення зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові про адміністративне правопорушення, і ці обставини не містяться у вказаних документах.

       В порушення вимог ст. 280, ст. 283 КУпАП, інспектором не зазначено місце розташування вказаних у протоколі та постанові тріщин, чи знаходяться вони в зоні роботи склоочисників, що передбачено п.31.4.7 ПДР та п.11.2  ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю». Також, не з’ясовано інспектором обставини щодо часу виникнення цих тріщин і можливості продовжити рух на вказаному транспортному засобі позивачу ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 31.5 ПДР України, куди він рухався і для чого, оскільки вказаним пунктом передбачено можливість рухатися (експлуатувати) транспортному засобу з несправностями визначеними п.31.4 ПДР,  які виникли не перед началом руху транспортного засобу, а при його експлуатації у дорозі і їх неможливо усунути, але з дотримання вимог п.п 9.9 та 9.11 ПДР. Щодо відсутності з боку позивача ОСОБА_1 виконання вказаних вимог п.п. 9.9. та 9.11 ПДР у протоколі також не відображено.

      На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 12, 14, 69-71, 94, 159, 160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

     Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконною та скасування постанови серії АК № 051748 від 17.02.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 гривень.

     Визнати незаконною та скасувати постанову серії АК № 051748 від 17.02.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення стягнення  у вигляді штрафу у розмірі 400 гривень.

      Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, її вступної та резолютивної частини з дня складання повного тексту заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                                                      Козуб О.В.