ц
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-9115/09/0470
23 березня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шлай А.В.,
при секретарі Поліщук А.Л.,
за участю:
представника
відповідача Іванченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Науково-виробниче обєднання Павлоградський хімічний заводпро стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
в с т а н о в и в:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства Науково-виробниче обєднання Павлоградський хімічний заводадміністративно-господарські санкції у сумі 369 379,08 грн., пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 12 558,75 грн. за 14 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ним. Пеня відповідачу нарахована відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідівза порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяли на момент сплати, нарахованих на повну суму недоїмки за весь її строк.
Позивач направив до суду заяву про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що на виконання вимог закону з метою дотримання нормативу робочих місць для інвалідів відповідачем у 2008 році подавалися до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вакансій на підприємстві, розміщувались оголошення у засобах масової інформації про наявність вакантних робочих місць для інвалідів. Випадків відмови у працевлаштуванні інвалідів за звітний період відповідачем не допущено. Відсутність вини відповідача у наявності вакантних місць для працевлаштування інвалідів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями ст.17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніінвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (об’єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. № 314 зазначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, ян визначено статтею 18 зазначеного Закону, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
У судовому засіданні встановлено, що згідно акту № 279 від 06.05.2009 р. по результатам невиїдної перевірки стану виконання ст.. 19 та ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, складеним Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників ДП Науково-виробниче обєднання Павлоградський хімічний заводу 2008 році складає 1933 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 63 особи. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні77 особи. Таким чином, у 2008 році позивач мав 14 робочих місць, створених для інвалідів і не зайнятих ними. Згідно листа Павлоградського міськрайонного центру зайнятості № 2574 від 18.06.2009 р. у 2008 році відповідачем щомісячно заявлялись вакансії для інвалідів –підсобний робітник в кількості 5 осіб, починаючи з березня ще додались вакансії економіст із праці та слюсар-сантехнік по одній вакансії. На підприємство направлялись пять інвалідів, з яких чотири особи відмовились від працевлаштування, один - не відповідав вимогам у звязку з відсутністю вищої освіти. Випадки безпідставної відмови керівництвом підприємства у прийнятті інвалідів на роботу та порушення стосовно них трудового законодавства центру не відомі. Крім того, відповідач був замовником трансляції рекламного матеріалу (оголошень) на радіостанції Шансонв періоди з 12.05.2008 р. по 19.05.2008 р., 08.06 2008 р. по 11.06.2008 р., 03.07.2008 р. по 06.07.2008 р., з 07.08.2008 р. по 11.08.2008 р., з 01.09.2008 р. по 31.10.2008 р. про запрошення на роботу, у тому числі, інвалідів, що підтверджується ефірною довідкою ТОВ Інді Радіо.
Адміністративно-господарські санкції, передбачені ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніє наслідком господарсько-правової відповідальності, підставою для якої є вчинення роботодавцем правопорушення у сфері господарювання, як визначено у ст. 218 Господарського кодексу України. Складовою будь-якого правопорушення є вина та причинний звязок між самим порушенням та його наслідками. Факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу, не є безспірною ознакою наявності відповідальності, яка може наставати, на думку суду, лише у випадку не вчинення роботодавцем передбачених законом заходів.
Як встановлено у судовому засіданні, наявність робочих місць, створених для роботи інвалідів і не зайнятих ними, є наслідком відмови самих інвалідів від запропонованої роботи, що підтверджено Павлоградським міськрайонним центром зайнятостіі є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства Науково-виробниче обєднання Павлоградський хімічний заводпро стягнення адміністративно-господарських санкцій –відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленому ч.5 ст. 186 КАС України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена у повному обсязі 29 березня 2010 року.
Суддя А.В. Шлай