ц
Справа № 2а-11567/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхно І.В.
при секретарі - Чупіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області
до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Солонянському районі Дніпропетровської області
про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області звернулось до адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Солонянському районі Дніпропетровської області із вимогами, про прийняття до заліку відшкодування витрат, понесених Управлінням Пенсійного Фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області по виплаті і доставці державної адресної допомоги в період з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року в сумі 56815,42 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач відмовляється включати в щомісячні акти звірки витрат за особовими справами потерпілих суми виплаченої адресної грошової допомоги, яка виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" , пунктом 4 якої встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога та підвищення до пенсії, передбачене постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян№ 198 від 11.03.2009р.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.01.2010р. (а.с. 4), 29.01.2010р. до суду було надано клопотання про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 16).
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.01.2010р. (а.с. 15), 29.01.2010р. до суду було надано клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, по-перше, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 № 5-4/4 Порядок не врегульовує спірних відносин, оскільки встановлене ним право підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору, таким чином вимоги саме про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку, тобто не шляхом пред’явлення вимог про підписання актів звірки. Крім того відповідно до вказаного Порядку відшкодування понесених позивачем витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено шляхом здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України, тому позивач не є тією особою, якій належить право вимоги, а відповідач по даній справі –не тією собою, яка повинна відповідати за адміністративним позовом. Також Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності" від 23.09.1999 року №1105-14 та Про пенсійне забезпечення, не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, та не визначено державну адресну допомогу як складову частину пенсії. По-третє, надбавка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не передбачено прямого обов'язку відділення Фонду відшкодувати суми виплат державної адресної допомоги, яка була виплачена інвалідам органами Пенсійного фонду. Підстав для відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою інвалідам внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання щомісячної адресної допомоги, доплат, надбавок, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 та від 30.01.2008 року №30 , згідно наведеного законодавства не вбачається. Тому загальна сума державної адресної допомоги, яка була виставлена позивачем до відшкодування відповідачу не підлягає відшкодуванню (а.с. 19, 22-25).
Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 р. N 265 (далі - Постанова №265) установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Постановою №265 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Щомісячна державна адресна допомога встановлюється з 1 квітня 2008р. і переглядається у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян№ 198 від 11.03.2009р. встановлено з 1 квітня 2009р. підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинити втрату працездатності" (далі Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Стаття 21 Закону дає повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Щомісячна державна адресна допомога, яка передбачена Постановою Кабінету міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" , прямо не визначена у переліку виплат для відшкодування завданої здоров'ю шкоди, визначеного Законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем витрачено за період з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року 56815,42 грн. на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги пенсіонерам, які отримують пенсію по інвалідності, згідно наданих позивачем копій актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та списків осіб яким виплачено зазначені пенсії (а.с. 7-9).
Згідно Розрахунку суми прийняті до заліку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Солонянському районі Дніпропетровської області з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року, наданої позивачем, відповідачем до заліку було прийнято 15533,07 грн. (а.с. 6).
Між позивачем та відповідачем за спірний період складались акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілим, яким виплачено пенсії по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування, в який спірні суми не включені.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на виплату на доставку державної адресної допомоги. Згідно наданих актів звірки витрат та списків за відповідний місяць, Фонд соціального страхування не приймає до заліку для відшкодування суми виплаченої адресної допомоги та витрат на її доставку в наступних розмірах: вересень 2009 року - 19912,68 грн.; жовтень 2009 року - 18283,80 грн.; листопад 2009 року - 18618,94 грн.
Вирішуючи справу по суті, суд зазначає, що статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (ст. 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Статтею 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі, якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом (ч. 2 ст. 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Таким чином, з аналізу чинного законодавства України випливає, що щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів доплат, в тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 р. “Деякі питання пенсійного забезпечення”.
У частині 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований.
При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
"Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Оскільки, спільні рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві станом на час проведення звірок актів, не приймалися, відповідні зміни до Порядку №5-4/4 від 04.03.3003 року не вносилися.
Вказаний Порядок, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У зв’язку з вищенаведеним у виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Солонянському районі відсутні повноваження щодо самостійного врегулювання включення витрат на виплату і доставку адресної допомоги до щомісячних актів звірки з управлінням Пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 20 березня 2007 року по справі №21-1087, яка розглянута у порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми, та підтверджена наступними судовими рішеннями по зазначеній категорії спорів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Солонянському районі Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений 29.01.2010 року.
Суддя І. В. Юхно