Справа № 22ц-2021/10                  Суддя першої інстанції: Безпрозванний В.В.

Категорія 24                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф. ,

 за участю:     представника позивача Мезінова О.Г.,

                відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представника

ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2010 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі – ТОВ «МГЗ») до  ОСОБА_4, ОСОБА_5  про стягнення боргу ,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 року ТОВ «МГЗ» звернулось з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Позивач зазначав, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1. З ними був укладений договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Всупереч даного договору відповідачі не повністю оплачували надані послуги з липня 2001 року по лютий 2009 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 6787 грн. 71 коп. боргу.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2010 року позов задоволено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «МГЗ» 6787 грн. 71 коп. боргу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в дохід держави 67 грн . 87 коп. мита.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 – членом її сім`ї.

В спірний період мешканцям будинку, в якому проживають відповідачі , позивачем були надані послуги централізованого опалення  та гарячого водопостачання . Проте, відповідачі не повністю оплатили отримані послуги.

Задовольняючи позов, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі мають заборгованість перед позивачем за отримані послуги, яка підлягає стягненню на підставі ст.ст. 526, 611  ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що позивач проводив розрахунок за гаряче водопостачання виходячи з більшої кількості людей ніж ті, які фактично проживали в квартирі, є необґрунтовані, оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування проводились виходячи з 4-х проживаючих осіб, що відповідає  довідки форми 3, наданої КП ДЄЗ «Океан» (а.с. 5). Вказані обставини відповідачами не спростовані.

Доводи апелянта про відсутність договору не можуть бути достатньою підставою для звільнення від сплати заборгованості за спожиті послуги теплопостачання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й з дій та вчинків осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  (далі – Закон) та ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у т.ч. і теплопостачання, є обов’язком власника чи наймача квартири.

Відповідачі отримували послуги з теплопостачання в спірний період та від них, у встановленому законом порядку, не відмовлялись, протягом всіх років використовували тепло для власних потреб, що свідчить про укладання усного договору про надання послуг та покладає на споживача обов’язок оплатити спожиту послугу.

Разом з тим, визначаючи розмір боргу, суд виходив з того, що підлягає стягненню заборгованість за період з липня 2001 року по лютий 2009 року. Тому, на думку суду, з відповідача підлягає стягненню 6787 грн. 71 коп. боргу.

Однак з таким висновком повністю погодитись не можна.

Так, за ст.ст. 256, 257 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності, який складає три роки.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МГЗ» пред’явив позов 22 квітня 2009 року.

Апеляційним судом встановлено, що за період з 23 квітня 2006 року по березень 2009 року за надані послуги централізованого опалення  та гарячого водопостачання відповідачам було нараховані позивачем 3432 грн. 54 коп . боргу.

Таким чином, заборгованість відповідачів за отримані послуги в межах позовної давності складає 3432 грн. 54 коп .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зменшивши стягнення з відповідачів боргу за комунальні послуги  з   6787 грн. 71 коп. до 3432 грн. 54 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнуті з відповідачів судові витрати підлягають зменшенню пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4  задовольн ити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2010 року змінити, зменшити стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»   боргу з   6787 грн. 71 коп. до 3432 грн. 54 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 30 грн. до 15 грн.

Крім того, зменшити стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 судового збору на користь держави з 67 грн. 87 коп. до 34 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України

Головуюча:                     Судді: