Справа № 22ц-1998/10                                                       Головуючий у 1-й інстанції: Захарченко Д.В.

Категорія 57                                                                             Доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого – Галущенка О.І,.  

             суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

             при секретарі – Бобуйок І.Ф.,  

     за участю:  представника відповідача – Марченко Н.В.,  

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.   Миколаєві    справу

за   апеляційною  скаргою

управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі

м. Миколаєва   (далі - УПФ)

на постанову  Ленінського районного суду  м. Миколаєва від 16 жовтня 2009 року за   позовом

ОСОБА_3

  до

 УПФ

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

              У березні 2009 р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 жовтня  по 31 грудня 2008 року та зобов'язати УПФ здійснити нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги.

              Постановою Ленінського районного суду  м. Миколаєва від 16 жовтня 2009 року позов ОСОБА_3  задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність УПФ та зобов'язано його здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії з 9 липня  по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня по 31 грудня 2008 року у відповідності до вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”.

              В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

              Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з наступних підстав.

      Задовольняючи позов,  суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як особа, яка має правовий статус  дитини війни,  має право на отримання підвищення до пенсії, передбаченої Законом від 18 листопада 2004 р. , у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з 9 липня  по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а тому     зобов'язав УПФ здійснити нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги.

                 Між тим з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

     Так, відповідно до положень ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держаної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як учасник війни,  отримує  підвищення до пенсії  відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( а.с. 28-29).

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на  зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу  соціальної доплати відповідно до  Закону від 18 листопада 2004 р.

      Таким чином, постанова суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Оскільки позивач отримує підвищення до пенсії  як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту», то відсутні підстави  для нарахування йому доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. "Про соціальний захист дітей війни". Тому в задоволені позову ОСОБА_3 слід відмовити.

  Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                                                в и р і ш и л а:

        Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити .

      Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2009 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

    В задоволені позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

              Головуючий:                              

  Судді: