Справа № 22ц-175/10                  Суддя першої інстанції: Тихонова Н.С.

категорія 20                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В. ,

за участі:     представника позивача ОСОБА_3,

        відповідачки ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2009 року

за позовом

ОСОБА_5 до  ОСОБА_4  про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2008 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладеного 5 грудня 2007 року його бабусею ОСОБА_6 з відповідачкою.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 в 2002 році заповіла йому цей будинок, а в момент укладання спірного договору не усвідомлювала своїх дії, позивач просив задовольнити його позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2009 року позов задоволено. Постановлено визнати недійсним вказаний договір та повернути сторони в первісний стан. При цьому, суд передав спірний будинок у власність опікуну ОСОБА_6 – ОСОБА_5 та зобов’язав ММБТІ скасувати державну реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_4 Також суд вирішив питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права,  просила рішення скасувати, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, за ст. 225 ЦК України судом визнається недійсним  правочин , який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 належав на праві власності будинок АДРЕСА_1. 5 грудня 2007 року вона уклала з ОСОБА_4 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цього будинку. 6 числа того ж місяця ОСОБА_6 подала нотаріусу заяву в якій зазначила, що отримала від покупця за будинок 31901 грн.

В 2008 році судовими рішеннями ОСОБА_6 визнана недієздатною та над нею встановлена опіка ОСОБА_5 В подальшому останній подав позов про визнання спірної угоди недійсною.

Допитані в суді свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 показали, що ОСОБА_6 декілька років відчувала галюцинації, не могла найти свій дім, забувала певні обставини.

Про наявність у ОСОБА_6 психічних розладів також зазначив лікар-психіатр ОСОБА_11, який оглядав її 29 листопада 2007 року.

Проведеною по справі судово-психіатричною експертизою від 30 липня 2009 року встановлено, що 5-6 грудня 2007 року ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в наслідок психічних розладів.

При цьому експерти критично поставились до свідчень ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про нормальний психічний стан ОСОБА_6, оскільки вони спростовуються медичною документацією.

З цих же підстав не можуть братись до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_6 в момент укладення договору купівлі-продажу не мала психічних захворювань та добровільно і свідомо підписала цю угоду .

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірна угода є недійсною за ст. 225 ЦК України, оскільки в момент її вчинення ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування наслідків недійсності правочину, суд першої інстанції виходив з того, що передання спірного будинку у власність опікуну ОСОБА_5, є належним поверненням сторін у первісний стан. Крім того, суд не повернув гроші покупцю за угодою.

Однак з такими висновками повністю погодитись не можна.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як вбачається з нотаріально завіреної заяви, ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_4 31901 грн. за проданий будинок (а.с. 41).

Доказів, які б спростовували зазначене, позивачем не надано. Не встановлено такого і під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому наслідком визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, є передача у власність ОСОБА_6 будинку, та стягнення з останньої на корись ОСОБА_4 31901 грн.

Між тим, суд на вказані обставини належної уваги не звернув, та помилково передав спірний будинок у власність опікуну, який не був стороною договору, та не повернув гроші ОСОБА_4

Щодо зобов’язання ММБТІ скасувати право власності на вказаний будинок за ОСОБА_4, то така вказівка суду на думку колегії є зайвою, оскільки державна реєстрація скасовується відповідним органом на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині застосування насідків недійсності правочину підлягає зміні, з викладення резолютивної частини рішення в новій редакції в цій частині.

Керуючись статтями 303, 307, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4   задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2009 року в частині застосування насідків недійсності правочину змінити, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в такій редакції.

Передати у власність ОСОБА_6  житловий будинок з господарським будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_6  на користь ОСОБА_4  31901 (тридцять одну тисячу дев’ятсот  одну) гривну.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                         Судді: