справа № 22ц-2606/10                        Суддя першої інстанції: Горбенко С.А.

категорія 52                          Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф. ,

за участю:     представника позивача ОСОБА_3,

        представника відповідача Коритного В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2010 року

за позовом

ОСОБА_5  до  товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба» (далі – ТОВ агрофірма «Дружба») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2008 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ТОВ агрофірма «Дружба» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі.

Позивач зазначав, що 2 лютого 2005 року був обраний загальними зборами ТОВ агрофірма «Дружба» на посаду голови правління цього товариства, що свідчить про укладення з ним безстрокового трудового договору. Однак 19 травня 2007 року, рішенням позачергових зборів товариства, його відкликали із займаної посади.

Вважаючи себе звільненим з роботи з порушенням трудового законодавства, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд поновити його на раніше займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 6838 грн. 41 коп. заборгованості по заробітній платі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 2974 грн. 56 коп. заборгованості по заробітній платі. У задоволенні вимог про поновлення на роботі відмовлено. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права,  просив рішення в частині відмови в задоволенні вимог про поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій нове рішення про задоволення позову.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі сторони не оскаржували.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову про поновлення на роботі, суд виходив з того, що між сторонами по справі виникли трудові правовідносини, відповідач звільнив позивача з посади з порушенням трудового законодавства, однак останній не може бути поновлений на роботі, оскільки в нових правовстановлюючих документах ТОВ агрофірма «Дружба» замість голови правління введена нова посада – директора, яку позивач до звільнення не займав.

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони зроблені без з’ясування дійсних обставин справи та з порушенням вимог матеріального права.

Так, із змісту ст.ст. 15-16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, потерпіла особа має обрати саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Із матеріалів справи вбачається, що в 2005 році ОСОБА_5 був затверджений загальними зборами ТОВ агрофірма «Дружба» на посаду голови правління цього товариства.   19 травня 2007 року, рішенням загальних зборів позивач був усунутий із займаної посади. ОСОБА_5 звернувся з вимогою про поновлення його на посаді, вважаючи що порушенні його трудові права.

За змістом ст.ст. 1, 2 КЗпП України, цей кодекс регулює трудові відносини працівників, які реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, з власниками цих підприємств.

Згідно ст. 97 ЦК України у правління товариством здійснюють його органи – загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Статтею 99 того ж Кодексу визначені засадничі положення щодо порядку утворення, діяльності, назви цього органу, його компетенції, способу усунення від виконання обов'язків осіб, які належать до його складу.

Із змісту рішення Конституційний Суд України N 1-рп/2010 від 12 січня 2010 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України вбачається, що правовідносини, які виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним, щодо обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання цих осіб, є не трудовими, а корпоративними.

Таким чином, способом захисту порушених прав особи виконавчого органу, яку усунули з відповідної посади, є звернення зі скаргою на дії загальних зборів. І такі вимоги мають вирішуватись в порядку розгляду корпоративних спорів.

Отже, правовідносини, які склались між сторонами по даній справі з приводу зайняття ОСОБА_5 посади голови правління товариства не врегульовані трудовим законодавством, а тому права позивача не можуть бути захищені способами, зазначеними в КЗпП.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає характеру спірних правовідносин.

А тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 про поновлення на роботі, що передбачено ст. 235 КЗпП України, колегія не вбачає.

Оскільки суд першої інстанції, хоча і відмовив в задоволенні позову, але з таких підстав, які не відповідають вимогам матеріального права, рішення в частині вимог про поновлення на роботі підлягає скасуванню за правилами ст. 309 ЦПК України , з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_5  відхилити .

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2010 року в частині вимог про поновлення на роботі  скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5  до  товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба» про поновлення на роботі відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                     Судді: