Справа № 22ц-606,607/10                  Суддя першої інстанції: Янчук С.В.

Категорія 30                            Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,

за участі:     позивачки ОСОБА_3,

    відповідачки ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2009 року та додаткове рішення того ж суду від 21 січня 2010 року, ухвалених

за позовом

ОСОБА_3  до  ОСОБА_4  про повернення безпідставно набутих грошових коштів та стягнення матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що в червні 2005 року домовилась з ОСОБА_4 про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1 за 5000 грн., вважаючи останню власником цього будинку. В рахунок оплати за будинок вона передала відповідачці 1 та 29 червня 2005 року 2300 грн. та 2700 грн. відповідно. ОСОБА_4  дозволила їй користуватись будинком до належного оформлення.

Посилаючись на те, що відповідачка не є власником будинку та безпідставно заволоділа її грошима, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_4 5000 грн. безпідставно отриманих грошей, 4000 грн. збитків від інфляції, 3-х відсотки річних за користування грошима в розмірі 600 грн., 6000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Під час розгляду справи позивачка уточнили свої вимоги, збільшила розмір моральної шкоди до 16000 грн. та доповнила позов вимогою про стягнення 5814 грн. збитків, пов’язаних з проведенням ремонтних робіт в спірному будинку, а також 1937 грн. 53 коп. збитків з урахуванням інфляції, які пов’язані з необхідністю отримання нею кредиту.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2009 року, з урахуванням додаткового рішення від 21 січня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачки 5000 грн. безпідставно отриманих грошей, 4000 грн. інфляційних та 600 грн. річних за прострочення грошового зобов’язання, а також 1000 грн. моральної шкоди. Крім того, суд стягнув з відповідачки 300 грн. витрат на правову допомогу, 67 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права,   просила рішення суду та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що власницею будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина на спірний будинок. В установлений законом строк спадкоємці – ОСОБА_4 та ОСОБА_6 – не звертались до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину   на цей будинок. Водночас вони домовились, що будинок буде оформлено на сестру відповідачки – ОСОБА_6, та саме вона буде продавати цей будинок. Однак, в червні 2005 року ОСОБА_4 домовилась продати ОСОБА_3 вказаний будинок за 5000 грн. 1 та 29 червня 2005 року відповідачка отримала від ОСОБА_3 2300 грн. та 2700 грн. відповідно, в рахунок оплати за будинок. Крім того, сторони домовились, що після отримання відповідачкою правовстановлюючих документів їх угоду буде посвідчено нотаріально.

В подальшому позивачка дізналась про те, що ОСОБА_4 не є спадкоємцем та не мала права на продаж, але грошей не повернула.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За такого суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 безпідставно одержала та зберігає у себе гроші позивачки, та правильно стягнув з відповідачки безпідставно одержані 5000 грн.

Разом з тим, стягуючи з ОСОБА_4 4000 грн. інфляційних та 600 грн. річних за прострочення грошового зобов’язання, суд першої інстанції вважав, що безпідставне отримання та збереження відповідачкою 5000 грн. є грошовим зобов’язанням на яке розповсюджуються правила ст. 625 ЦК України.

Однак з таким висновком погодитись не можна.

Як зазначалось, спір між сторонами виник з приводу безпідставного одержання та зберігання ОСОБА_4 грошей ОСОБА_3 Такі правовідносини врегульовані главою 83 ЦК України.

Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вбачається, потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди (збитків) особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Одним із видів таких збитків, які виникли у потерпілого, є повернення грошових коштів винною особою з урахування індексу інфляції.

 З довідки Управляння статистики у Баштанському районі видно, що рівень інфляції у червні 2009 року в порівнянні з липнем 2005 року склав 179,27 %, тобто споживчі ціни зросли у 1,8 разів (а.с. 20).

Отже вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 4000 грн. збитків від інфляції підлягають задоволенню відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними за правилами ст. 536 цього Кодексу.

Оскільки зазначена норма не містить визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами , колегія суддів вважає можливим за аналогією закону застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України, щодо не договірного визначення розміру процентів . За змістом цієї норми, я кщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З 2005 року облікова ставка Національного банку України не зменшувалась нижче 8 % річних.

Тому колегія вважає, що вимоги позивачки про стягнення з відповідачки 3-х процентів річних за користування чужими грошима в розмірі 600 грн., не виходить за межі розміру відсотків, визначених законодавством.

Тому з ОСОБА_4 підлягають стягненню відсотки за користування безпідставно одержаними грошима в розмірі 600 грн. за правилами ст. 1214 ЦК України.

Разом з цим, оскільки суд задовольнив позов з інших підстав , помилково встановивши, що на спірні правовідносини розповсюджуються правила ст. 625 ЦК України, рішення слід змінити та вважати правовими нормами, на підставі яких вирішено справу – положення ст.ст. 1212, 1214 ЦК України .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 вказаних висновків колегії суддів не спростовують.

Водночас, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідачки моральну шкоду, оскільки ні цивільним законодавством, ні нормами Конституції України не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Таким чином рішення в цій частині підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4  задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2009 року та додаткове рішення того ж суду від 21 січня 2010 року в частині вимог про повернення безпідставно набутих грошових коштів та відшкодування матеріальної шкоди змінити.

Вважати правовими нормами, на підставі яких вирішено справу – положення ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Рішення суду від 18 грудня 2009 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

В задоволенні позову ОСОБА_3  до  ОСОБА_4  про стягнення моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                 Судді: