Справа № 22ц-706/10                  Суддя першої інстанції: Павлова Ж.П.

Категорія 37                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

29 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,

за участі:     позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

      відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2010 року

за позовом

ОСОБА_3  до  ОСОБА_5, треті особи – Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, Третя Миколаївська державна нотаріальна контора,  про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та

зустрічним позовом

ОСОБА_5  до  ОСОБА_3, треті особи – Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, Третя Миколаївська державна нотаріальна контора,  про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,  

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5, про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за заповітом.

Позивачка зазначала, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_8, батьком позивачки, належав житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного заповіту їй та її сестрі – ОСОБА_5, належить право по 1/2 частині спадкового майна, яке складається з 1/2  частини спірного будинку .

В 2006 році помер їх батько, який склав заповіт стосовно спадкового майна лише на користь відповідачки.

Посилаючись на те, що за життя батьків їх частки у праві спільної власності на будинок не були визначені, а також на те, що відповідачка не прийняла належним чином спадщину після смерті матері, позивачка   просила суд визнати за кожним з батьків право власності на 1/2 частину спірного будинку, та визнати за нею право власності на ? частину вказаного будинку за заповітом матері.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 подала зустрічний позов, в якому просила визнати за нею право власності на 1/4 частину спірного будинку за заповітом після смерті матері та на 1/2 частину будинку за заповітом після смерті батька.

  Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, а зустрічний позов ОСОБА_5 – повністю. Постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину спірного будинку за заповітом після смерті ОСОБА_7 Крім того, суд визнав за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину спірного будинку за заповітом після смерті ОСОБА_7 та на 1/2 частину будинку за заповітом після смерті ОСОБА_8

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на недоведеність факту прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті матері в шестимісячний строк ,  просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати за сторонами право власності на будинок по 1/2 його частині за кожним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на момент відкриття спадщини) в изнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований в 1965 році та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_8 (а.с. 15-17) під час перебування його у шлюбі з ОСОБА_7 (а.с. 12) Тому суд правильно визнав, що частки подружжя в праві власності на цей будинок були рівними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7   померла. За життя вона заповіла належну їй частку будинку своїм дочкам – ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , кожній в рівних частках.

10 січня 1980 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері.

ОСОБА_5 до нотаріуса не зверталась, але була прописана в спірному будинку з 1977 року (а.с. 25).

Крім того, в суді ОСОБА_5 пояснила, що хоча тимчасово не проживала в будинку на момент смерті матері, але після її смерті, ще в 1979 році повернулась знову до будинку на запрошення батька, і проживає до цього часу (а.с. 87).

Факт того, що ОСОБА_5 після смерті матері повернулась на постійне проживання в спірний будинок, ОСОБА_3 не заперечувала.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 повернулась в спірний будинок на постійне проживання в 1980 році з пропуском шестимісячного строку, перевірялись судом першої інстанції та їм дана правильна правова оцінка.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а тому може вважатись такою, що прийняла спадщину після смерті матері.

Рішення суду в частині задоволення вимог зустрічного позову про визнання за ОСОБА_5 права власності 1/2 частину будинку за заповітом після смерті ОСОБА_8, апелянтом не оскаржувалось.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2010  року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                             Судді: