Справа № 22ц-208/10                     Суддя першої інстанції: Кваша С.В.

Категорія 6                           Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,

за участі:     позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Сакара Ю. В.,

прокурора Круш Т.О. ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва   від 12 жовтня 2007 року

за позовом

ОСОБА_3 до  виконавчого комітету Миколаївської міської ради   про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності за ТОВ «Стерх» на самочинно побудовані нежитлові будівлі: будинок рибака літ. А, гараж літ. Б, склад літ. Г, нежитлові приміщення літ. В, вбиральні літ. Д, які розташовані по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що він має погодження відповідних органів, а відповідач відмовляється зареєструвати за ним право власності на вказане нерухоме майно, позивач просив суд задовольнити його вимоги.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва   від 12 жовтня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що справа йому підсудна та ним належним чином з’ясовано обставини, що стосуються визначення суб’єктного складу спірних правовідносин та виконано вимоги закону щодо встановлення обставин, наявність яких є підставою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Однак з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них внаслідок неналежного дослідження всіх обставин справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стерх» самочинно побудувало нежитловий об’єкт по АДРЕСА_1, що знаходиться в Жовтневому районі Миколаївської області. Вказаний об’єкт складається з будинку рибака літ. А, гаража літ. Б, складу літ. Г, нежитлового приміщення літ. В, вбиральні літ. Д. Згодом ОСОБА_3, який є директором зазначеного товариства, звернувся з позовом про визнання права власності на це майно за ТОВ «Стерх».

Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України, п озови,  що  виникають   з   приводу   нерухомого   майна, пред'являються   за  місцезнаходженням  майна  або  основної  його частини .

Однак, Заводський районний суд в порушення цієї норми розглянув справу, яка підсудна Жовтневому  районному суду Миколаївської області.

Крім того, відповідно до положень частин 3, 5 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а також на вимогу власника земельної ділянки на якій самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про наявність у користуванні або у власності позивача на законних підставах земельної ділянки, на якій розташовано спірний об’єкт.

Згідно ст. 12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад у містах віднесено до повноважень міських рад .

Разом з цим, ухвалюючи рішення суд не звернув уваги на викладені положення закону та не врахував, що належним відповідачем у справі про самочинне будівництво є Миколаївська міська рада.

Таким чином, суд розглянув справу з порушенням правил виключної підсудності та вирішив питання про права та обов’язки Миколаївської міської ради, яка не брала участі у розгляді справи. Тому, відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд до Ленінськ ого районного суду м. Миколаєва.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, встановити статус позивача, визначитись із юрисдикцією даного спору, вирішити питання про залучення до участі у справі Миколаївської міської ради та в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу  прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради задовольнити частково .

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва   від 12 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Жовтнев ого районного суду Миколаївської області .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                         Судді: