Справа № 22ц-813/10                   Суддя першої інстанції: Ротар М.М.

Категорія 44                       Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

01 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,

за участю відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 лютого 2010 року

за позовом

ОСОБА_4, ОСОБА_5 до  ОСОБА_3  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Позивачі зазначали, що їм на праві власності належить вказаний будинок. В даному будинку також мешкав відповідач, який перебував у шлюбі з бувшою власницею. Однак після розлучення, в вересні 2005 року він переїхав до іншого міста проживання. Речей відповідача в будинку не має, витрати на його утримання він не здійснює. 5 жовтня 2006 року вони придбали цей будинок. Разом з тим, відповідач залишився зареєстрованим в спірному будинку.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд визнати ОСОБА_3 таким, що  втратив право користування зазначеним будинком з підстав, передбачених ст.ст. 71, 72 ЖК України.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково. Постановлено визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із змісту ст.ст. 71, 72 ЖК України вбачається, що в изнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, можливе внаслідок відсутності цієї особи в цьому приміщені понад шість місяців без поважних причин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживав в спірному будинку під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 Після розлучення, в вересні 2005 року, відповідач добровільно виїхав з будинку, забрав всі свої речі та проживає в будинку своєї матері. 5 жовтня 2006 року ОСОБА_6 продала спірний будинок позивачам.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 створювались перешкоди ОСОБА_3 у користуванні будинком, останній суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що хоча не з усіма висновками суду першої інстанції, щодо підстав позову, можна погодитись, основний висновок про те, що відповідач втратив право користування спірним будинком, є правильним.

Доводи апелянта про те, що він не може бути визнаний втративши право користування будинком, тому що є його співвласником, суперечать матеріалам справи.

Так, згідно рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 грудня 2009 року спірний будинок дійсно може вважатись об’єктом спільної власності подружжя.

Разом з тим, на час укладення договору купівлі-продажу, спірний будинок, як придбаний до шлюбу та введений в експлуатацію особисто ОСОБА_6, мав статус її особистої власності. Судового рішення, передбаченого статтями 25 КпШС та 62 СК України, про визнання цього будинку об’єктом спільної власності подружжя, не було. До того ж, ОСОБА_6 оформила вказаний будинок на своє ім’я з відома ОСОБА_3, останній знав про те, що вона має намір продати цей будинок та вони домовились, що ОСОБА_6 сплатить ОСОБА_3 половину вартості будинку після його продажу.

Таким чином, ОСОБА_3 розпорядився своїм правом власності на частку спірного будинку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позову, та визнав його таким, що втратив право користування спірним будинком в зв’язку з переходом права на будинок до нового власника, не можуть братись до уваги, оскільки судом в-першу чергу досліджувались обставини добровільного виїзду відповідача з будинку та подальше проживання його в іншому житловому приміщенні. Дослідження судом інших обставин, в тому числі пов’язаних з відчуженням будинку, не можуть слугувати для висновку про те, що суд саме з цих підстав задовольнив позов.

До того ж, перехід права власності на будинок може бути підставою для виселення, а не для визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.

Позов же був пред’явлений до ОСОБА_3 про визнання його втратившим право користування спірним будинком, і саме ці вимоги були задоволенні судом.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права , апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 лютого 2010 року залишити без зміни .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України

Головуюча:                         Судді: