Справа № 2- 1923/2010 року

31 березня 2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 березня 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді:   Казидуб О.Г.

При секретарі:              Кудренко І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, вказуючи, що 25 квітня, 28 квітня та 3 травня 2007 року він позичив відповідачі – ОСОБА_2 відповідно 1000, 2000 та 3200 гривень, всього 6200 гривень. Одержання ним зазначеної суми підтверджується розписками, що знаходяться у нього.

За твердженням позичальника гроші йому були потрібні для повернення боргу за медичне обладнання, своїй дочці та зятю.

Відповідач за взаємною згодою зобов’язався повернути гроші за першою її вимогою.

В зв’язку із скрутним матеріальним становищем та станом здоров»я в травні 2008 року він звернувся до ОСОБА_2 про повернення грошей, але по даний час відповідач грошей не повернув.

Позивач вказує, що ухиляючись від виконання грошового зобов’язання, відповідач протягом року і 10 місяців не повертає борг. Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу – а саме 3% річних.

Стягнення зазначених відсотків не залежить від того, передбачено це в договорі (розписці) чи ні. Тому відповідач крім повернення боргу у сумі 6200,00 гривень, зобов’язаний сплатити 3% річних, що становить 186,00 гривень.

А тому просить суд стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в сумі 6200 гривень та 186,00 гривень за прострочення грошового зобов’язання. Стягнути з відповідача витрати, пов’язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Позивачка в попередньому судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позов визнав та не заперечував проти його задоволення. Суду пояснив, що буде поступово виплачувати грошову позику.

    Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.    

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 25, 28 квітня та 3 травня 2007 року відповідач ОСОБА_2 взяв у борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 6200 грн. 00 коп., про що свідчить видана ним власноручно розписки від 25.04.2007 року, 28.04.2007 року та 03.05.2007 року.

Відповідач за взаємною згодою зобов’язався повернути гроші за першою вимогою позивача.

Так, відповідно до ст. 1049 ЦК України, Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Але в обумовлений строк відповідач грошей позивачу не повернув. На неодноразові нагадування позивача стосовно необхідності повернення грошей відповідач не реагує.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

А тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума неповернутої позики в розмірі 6200,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, надані суду письмові докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення даного позову.

Також, згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума неповернутої позики в розмірі 6200,00 грн., 3% річних, що становить 186,00 грн. та сплачені позивачем судові витрати по справі в сумі 182,00 грн., що складаються із сплаченого державного мита в сумі 62 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі ст. ст. 526, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 88, 130, 174, 212, 213, 215, 223  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму неповернутої позики в розмірі 6200,00 грн., 3% річних, що становить 186,00 грн. та сплачені позивачем судові витрати в сумі 182 грн. 00 коп., а всього 6568,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: