Справа  2-а-108/10/1402

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                        УКРАЇНИ

15.06.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області

в складі головуючого – судді Янчука С.В,

при секретарі Гуровій Л.А.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області та інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області прапорщика міліції Затхея Сергія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області прапорщика міліції Затхея Сергія Сергійовича по накладенню на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП. Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №-137018 по справі про адміністративне правопорушення від 09.04.2010 року, як незаконну, з закриттям провадження у справі. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 09.04.2010 року та вказав, що пішохід вийшов на проїзну частину автодороги за межами пішохідного переходу, який був позначений дорожнім знаком 5.35.1 ПДР України в той момент, коли позивач вже проїжджав пішохідний перехід. Позивач також вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, так як фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Від відповідача УДАІ УМВС України в Миколаївській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити у зв’язку з законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності.

Відповідач – Затхей С.С. до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ 201365 від 09.04.2010 року відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП; постанову серії ВЕ № 137018 по справі про адміністративне правопорушення від 09.04.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень  обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.    

В судовому засіданні встановлено, що 09.04.2010 року позивач був зупинений інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області прапорщиком міліції Затхей С.С., який склав відносно нього протокол за порушення останнім ПДР. Після цього інспектор ДПС відносно позивача виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 09.04.2010 року о 10:26 год. в м. Миколаєві на пр-ті Миру, 2, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Ніссан (н.з. НОМЕР_1), не надав дороги в русі пішоходу, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушив вимоги п. 18.1, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв’язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення та не доведенням належними доказами протилежного інспектором ДПС, оскільки позивач за обставин, що є предметом судового розгляду, не вчиняв правопорушення, оскільки пішохід вийшов на проїзну частину автодороги за межами пішохідного переходу, який був позначений дорожнім знаком 5.35.1 ПДР України в той момент, коли позивач вже проїжджав пішохідний перехід, що не спростовано відповідачами. Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені свідки та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи, так як фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним

Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники транспортних засобів).

Вищевказане свідчить про можливість застосування в якості доказу фото- і кінозйомки, відеозапису зафіксованими спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі. Однак, відсутні підстави вважати, що фіксування даного правопорушення здійснювалося технічним засобом «Візир» в автоматичному режимі роботи.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень  обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних  (залучення свідків, понятих, пояснення безпосередньо самого пішохода та ін..) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, долучені до постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності фотознімки не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

    За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.

Судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави, так як відповідно до вимог ст. 288 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення - особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ВЕ № 137018 по справі про адміністративне правопорушення від 09.04.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП із закриттям провадження по справі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: