НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 червня  2010 року        справа  № 2-а-52/10               м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі судді      Свередюка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті  Нововолинську  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Нововолинську про визнання незаконними  дій  управління Пенсійного Фонду  України в м. Нововолинську у Волинській області та зобов’язання провести нарахування пенсії,

встановив:

03 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську у Волинській області про визнання незаконними  дій  управління Пенсійного Фонду  України в м. Нововолинську у Волинській області та зобов’язання провести нарахування пенсії за період з 01.08.2008 року по 31.10.2009 року.

Обґрунтовуючи позов покликається на те, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одержує державну і додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 і 54 Закону України ««Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 ( далі – Закон України № 796).

Проте розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом. Управління Пенсійного Фонду України в м. Нововолинську у Волинській області відмовляється виплачувати їх розмірах визначених законом. Позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати  провести перерахунок пенсії в розмірі відповідно статтям 50,54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До судового розгляду справи сторони подали до суду письмові заяви, в яких просять адміністративну справу розглядати у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов слід задоволити частково.

      Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії,  одержує державну і додаткову пенсію по інвалідності на підставі статей 50, 54 Закону України № 796.

Відповідач у запереченні № 118/09-05 від 08 січня 2010 року позов не визнав, просить суд відмовити у його задоволенні, оскільки при визначенні розміру пенсії, яка підлягає виплаті позивачу, слід виходити з встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн. На теперішній час іншого порядку проведення перерахунків пенсій на 2008 рік, крім Закону України « Про бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до деяких законодавчих актів України» у Пенсійний фонд не надходило.

Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.

Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796.

Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону України № 796.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з копії посвідчення   серії НОМЕР_1 від 15.09.2007 року  ОСОБА_1 відноситься до  учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК  серії МСЕ № 030403   від 18.03.2003р.  (а.с.12).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок  щодо  доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування та забезпечення виплати пенсії у встановлено законом порядку та в розмірі встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську нараховувати та виплачувати пенсію в розмірі 3436,40 грн. з 01 листопада 2009 року і до наступного перерахунку то вони до задоволення не підлягають, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним.

         Згідно із ст.99 КАС України для звернення до адміністративного  суду за захистом  прав, свобод та інтересів  особи встановлюється річний строк, який  обчислюється із дня, коли особа дізналася або  повинна була дізнатися  про порушення  своїх прав, свобод чи інтересів.

    Як встановлено ст.100, ст.102 КАС України,  якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається  і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом, а пропущений з поважних причин процесуальний строк  може бути поновлений.

Позивач просить суд поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом не обґрунтовуючи поважності причин їх пропуску. Відповідач в письмовому запереченні проти позову наполягає на застосуванні положень ст. 100 КАС України,  зазначає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Суд вважає  за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 100 КАС України до частини позовних вимог, що виходять за межі позовної давності.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд адміністративний позов задоволює частково – визнає відмову Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську відносно нарахування ОСОБА_1 пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи за період з 03 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року протиправною. Зобов’язує Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську провести  перерахунок та виплату ОСОБА_1  основної  пенсії, у розмірі  6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 (п’ятдесяти) процентів  мінімальної пенсії за віком  на підставі положень статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року. В задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовити.

Керуючись статтею 49 Конституції України, абзацом 3 частини 1 статті 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтями 99, 100, 102,  частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління  Пенсійного фонду України в місті Нововолинську у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1  в проведенні перерахунку пенсії відповідно до вимог статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську   Волинської області провести  перерахунок та виплату ОСОБА_1  основної  пенсії, у розмірі  6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 (п’ятдесяти) процентів  мінімальної пенсії за віком  на підставі положень статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року.

           В решті заявлених позовних вимог – відмовити.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Волинської області  через Нововолинський міський суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  постанови протягом  10  днів з дня складення постанови в повному обсязі.  Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було  подано. Якщо було подано заяву про апеляційне  оскарження, але апеляційна скарга не була подана  у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили  після закінчення цього строку.  У разі подання апеляційної скарги,  постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили  після закінчення  апеляційного розгляду справи.      

Головуючий     підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                           А.В. Свередюк